Якось не випадало слухали пана Гливинського в ролі коментатора футбольних матчів.
А тут одразу натрапив на міжнародну зустріч за участю «Дніпра». Сталося так, що включився в трансляцію десь у середині першого тайму. Витримав хвилин п’ятнадцять, а далі прибрав звук.
Судіть самі.
Очевидно, пан Гливинський вважає себе знавцем української мови і коли додає до вимови трохи галичанського акценту, то це вже, мабуть, на його переконання, означає незаперечну правильність його виразів. А як оцінити таке: «по центральній осі продовжує кліпати м’ячі; «Карпати» йдуть дальше».
Либонь, пан Гливинський бачить себе як оригінального журналіста, бо «закручує» такі фортелі, що й сам, мабуть, дивується. Ось приклади: «Коли потрібна чорнова робота, працює язиком; перекуражився».
Гадаю, шановний читачу, ви погодитесь зі мною, що довго таке коментування мало хто витримає.
Шкода, звичайно, запрошеного фахівця, який, очевидно, мав що сказати. Та в парі з Гливинським це мало кому вдається.
До речі, чому останнім часом на роль спеціаліста з певного виду спорту майже на всіх телеканалах запрошують російськомовну людину?
Що ж до пана Гливинського, то варто нагадати: його, прямо скажемо, далекі від норм певні вирази вже критикували. На жаль, висновки не зроблено. Можливо, ті, хто допускають подібних коментаторів до мікрофона, й самі не завжди добре володіють українською мовою. В такому разі просвітку ми ще довго не дочекаємося.
