Якось на традиційному святі сала в Луцьку познайомився з колишнім директором інституту свинарства імені О. В. Квасницького Валентином Рибалком. Години спілкування вистачило, щоби зробити мене прихильником цієї тваринницької галузі. Зважте самі: свині, на відміну від корів, надзвичайно плодючі, одна свиноматка може за рік привести двадцять і більше поросят, які за інтенсивної відгодівлі вже за півроку матимуть 120—130 кілограмів живої ваги. Витрати кормів на кілограм приросту втричі менші, ніж при відгодівлі великої рогатої худоби. Не випадково на свинину припадає до 40 відсотків світового виробництва м’яса.
Продукція теж не потребує зайвої реклами. З’ясовується, розмови про те, що в салі багато холестерину, безпідставні. Його в салі майже немає, натомість є багато необхідних для людського організму амінокислот, вітамінів. Це чи не єдиний тваринний продукт, який ми споживаємо без термічної обробки. Тож із користю для здоров’я щодня можна з’їдати 50—70 грамів «українського снікерсу».
Тоді ж, на виставці сала, вперше почув про селянське фермерське господарство «Чебені плюс» і познайомився з його власником Анатолієм Каленюком. Домовилися про зустріч.
Ферма з комфортом
Відвідини господарства «Чебені плюс» додали оптимізму. Тваринницький комплекс, зведений майже тридцять років тому, на вигляд кращий за сучасні новобудови. Хоча в «Чебенях» утримується понад десять тисяч свиней, повітря довкола чисте, більше того — напоєне ароматом сусіднього лісу й луків.
Власник господарства Анатолій Каленюк (на знімку) охоче показує реконструйовані приміщення. Від колишніх свинарників тут залишилися лише стіни та стеля. У відгодівельнику, розрахованому колись на 600 голів, сьогодні утримується 1800. Попри це «п’ятачки» не відчувають тісняви. Їм тут комфортно. Води пий скільки хочеш. Корми в годівницю подаються по трубах автоматично в міру їх поїдання. Тож звичного свинячого вереску під час роздачі їжі, що лунав, коли це робили лише два-три рази на день, немає. Тепер тварини живуть за циклом: поїли — поспали, поспали — поїли... Гною теж немає — змивається у розташовані під решітками ємкості. Саме відсутність гноєтранспортерів і широких технологічних проїздів для роздавачів кормів дозволили раціонально використати площу приміщень, а наступного року довести поголів’я свиней за початкової проектної потужності комплексу п’ять тисяч — до 14 тисяч.
Генетика передусім
До речі, в саме приміщення нас не пустили. Раз на день його відвідують лише працівники ветеринарної служби. І більше ніхто. Такий тут застережний режим. Весь догляд і годівлю доручено розумним механізмам. Це ферма, де й технології, і показники продуктивності — європейські.
— Цього року ми виробимо 1200 тонн свинини, — розповідає керівник господарства «Чебені плюс» Сніжана Климович, — наступного року — 2 тисячі тонн. Це за того, що працює у нас, враховуючи забійний і комбікормовий цехи, лише 57 осіб. Переважно — молоді люди. Їх приваблює можливість мати стабільні заробітки, хороші умови праці. Всі виробничі процеси — кормороздача, водонапоювання, гноєвидалення — механізовані. Маємо душові кабіни, сауну, ставок для відпочинку й вирощування риби. В їдальні підприємства обід за собівартості дванадцять коштує лише дві гривні. Всі працівники забезпечені двома комплектами спецодягу. Ви бачили наш відгодівельник, у подібний спосіб облаштоване й родильне відділення. У старому приміщенні було 96 родильних місць, у новому — 176. Свині там теж перебувають у чистоті, не знають, що таке гній, не відчувають його запаху. За рахунок цього комфорту утримання маємо й високу віддачу свиноматок.
Цікавимося в Сніжани Сергіївни, а що заміняє сьогодні традиційний для свиней корм?
— Картопля, буряки, силос — це трудомісткі корми. Економічно набагато вигідніше давати свиням сухий корм. Його змішуємо в спеціальних модулях і пускаємо по трубах. За тим, щоб годівниці не були порожні, стежать комп’ютери. Для кожної вікової групи готуємо свої корми. Додаємо також премікси. Хай це не лякає споживачів нашої продукції, адже премікси містять ті самі мінерали, вітаміни, мікроелементи, що й картопля, буряки, зелені корми. Про жодні біостимулятори навіть і мови не може бути: все природне і натуральне. Тільки вже в сухому вигляді. Між іншим на кілограм приросту живої ваги витрачаємо лише 2,8—2,9 кілограма кормів, це втричі менше, ніж в особистих господарствах селян. Проте маємо й резерви: щоби повністю зрівнятися з бельгійцями чи голландцями, потрібно скинути з цього показника ще грамів 400—500. Завдяки використанню порід із високим генетичним потенціалом на відгодівлі бувають добові прирости живої ваги 1200—1300 грамів. Обов’язково контролюємо цей показник: одна свиня може прибавити за день на 800 грамів, інша — 1400. Усе це пов’язано передусім із генетикою. Тому племінна справа в нас на першому місці.
Анатолій Каленюк довгий час має справу з м’ясопереробкою.
— Прикро, але виробляючи якісну свинину, маємо проблеми з її збутом, — розповідає він. — У всьому винний неконтрольований імпорт м’яса та контрабанда. Державі ніби невигідно стимулювати власного виробника. Переконаний: за серйозної урядової підтримки Україна вже через кілька років могла б не лише повністю забезпечити внутрішні потреби в свинині, а й у значних обсягах імпортувати її.
 
Волинська область.
Фото автора.