Майбутні кандидати ще перебирають партіями

Найбільшою сенсацією можна вважати офіційне повернення Георгія Буравкова, який був міським головою в 2002—2006 роках. Потім, за іронічним визначенням місцевих журналістів, став «мером у вигнанні». З діяльністю на посаді міського голови це не мало нічого спільного. Просто правоохоронці «причепилися» до нього за кредити, які брала й не повернула бізнесова структура, яку він очолював ще до того, як став очільником міста (фігурувала цифра в шість мільйонів доларів). Чотири роки міліція робила вигляд, що шукає його, а він — що переховується. Коментуючи ті події, визнав, що в нього, як і в будь-якого бізнесмена, «є свій скелет у шафі», але претензій до нього як до міського голови в контролюючих органів не було. А про перспективи того, чи знову балотуватиметься на посаду міського голови, сказав обтічно: «Пропозиції від політичних партій уже надходили, думаю, найближчим часом їх буде ще більше».

Георгій Буравков на виборах 2006 року був другим за кількістю набраних голосів. Першою стала Віра Шелудченко. Переможені пов’язували це з маніпуляціями. Політологи сказали простіше: вона була єдиною жінкою в довгому списку претендентів, тому й перемогла. Найдовше з нею боровся не «другий», тобто Георгій Буравков, а «четвертий» — Віктор Развадовський. Тоді, після голосування, події почали розвиватися, мовби у двох паралельних світах: в одному з них територіальна виборча комісія мала б негайно назвати переможця виборів, які відбулися 26 березня, в іншому — спішно готуватися до повторних виборів. Комісія вибрала другий варіант: взялася реєструвати нових кандидатів. А суди мало не щодня приймали постанови й ухвали, які суперечили одна одній. Нині надія на те, що чинний закон про місцеві вибори докорінно відрізняється від того, що діяв у 2006 році.

Те, що Віктор Развадовський посів четверте місце, стало для нього великою несподіванкою. Адже звик перемагати з розгромним рахунком — так було і під час попередніх голосувань за мажоритарними списками до Верховної Ради України. Про те, що В. Развадовський знову балотуватиметься на посаду міського голови, було зрозуміло з привітальних листівок, які житомиряни знаходили у своїх поштових скриньках перед святами. А нещодавно одне з місцевих інтернет-видань процитувало його заяву: «Я прийняв рішення і буду балотуватися на посаду міського голови Житомира. Хочу закінчити балаканину і працювати разом з жителями і для жителів Житомира. Хочу припинити несправедливість, роздачу наліво і направо, безплатно і за безцінь майна міста. Не вірте чуткам недоброзичливців, я сповнений сил і рішучості і маю найсерйозніші наміри».

Він запевнив, що має пропозиції від багатьох партій і визначиться зі своїм вибором найближчим часом. Нині генерал-лейтенант міліції Віктор Развадовський обіймає посаду начальника управління транспортної міліції Міністерства внутрішніх справ України.

Це лише двоє кандидатів із тих багатьох, чиї прізвища, можливо, будуть у бюлетенях. Звичайно ж, там значитиметься і Михайло Заславський, який першим включився у перегони. Ще в грудні в місті з’явився фонд його імені, почала видаватися газета (повнокольорова, великим тиражем і безплатна), яка пропагувала діяльність фонду. Михайло Заславський готувався до перегонів, які мали відбутися ще навесні. Потім, коли їх скасували, зробив для газети «літні канікули», тепер її знову роздають на вулицях міста. Михайло Заславський — заступник директора ДК «Газ України». Цікаво, що область у цілому, а Житомир зокрема належать до тих регіонів, які перебувають в останній п’ятірці за рівнем розрахунків за газ. Для житомирян найбільша інтрига полягає в тому, що спонукає людину перетворитися з того, хто вибиває борги за газ, на того, з кого вибиватимуть ці борги. Як іронічно запевнив народний депутат України Сергій Пашинський, у Житомирі на посаду міського голови балотуватимуться всі — від жителів Харкова до жителів Баден-Бадена. Втім, невідомо, від якої саме партії балотуватиметься М. Заславський.

Наразі інші потенційні претенденти сказали, що їх готові підтримати різні партії. Справді, вибирати є з кого. Що вже там казати про Житомир, коли навіть у малесенькому Народицькому районі, де після аварії на ЧАЕС залишилося жити близько десяти тисяч мешканців, зареєстровано 43 районні підрозділи різних партій. А в Брусилівському, теж невеличкому, який відновили після довгого забуття у зв’язку з переселенням туди людей із радіаційно забруднених територій, — ще більше районних парторганізацій. Схоже, в багатьох випадках не претенденти на керівні посади шукатимуть, до якої партії пристати, а партії шукатимуть тих, хто погодиться нагадати про їхнє існування.

Та все ж є осередки, які постраждали від нового закону про місцеві вибори. Серед тих, кому найбільше не пощастило з «лімітом» у 365 днів реєстрації перед виборами, — «Фронт змін». Цікаво, що недавно грюкнув дверима керівник обласної структури цієї партії. Дехто каже по-іншому: це за ним грюкнули дверима, але цілком можливо, що йому самому ця партія стала нецікавою, адже він балотувався на посаду житомирського міського голови чотири роки тому, було зрозуміло, що хоче спробувати щастя й цьогоріч. Тож нащо йому партія, яка не може брати участі у перегонах?

Та найбільше серед інших політсил підстав ображатися на новий закон є в «Української платформи» та її лідера народного депутата України Павла Жебрівського. На всеукраїнському рівні партію зареєстровано 27 березня минулого року. Зрозуміло, що за цей час побудувати регіональні осередки було складно. Проведено понад 420 установчих зборів. Але в ліміт у 365 днів вкладаються лише 84 обласні, міські та районні організації.

Павло Жебрівський оцінив це як спробу старих політичних сил законсервувати політичну ситуацію в тому вигляді, в якому вона є. Водночас запевнив:

— Якщо хтось думав, що відсіче нас від політики, то помилився. По тих областях, містах і районах, де не маємо річного строку реєстрації, будемо домовлятися з партіями національно-демократичного напряму, щоб від них висувати наших найавторитетніших депутатів-мажоритарників і міських голів. Звичайно, ми не отримаємо такої пізнаваності під час виборів, але провести наших кандидатів зуміємо.

Діаметрально протилежну заяву зробив на прес-конференції лідер «Народної влади» Йосип Вінський. Він запевнив: тим членам партії, які вирішать балотуватися до місцевих органів влади від інших політсил, тут скажуть «до побачення». Щоправда, ситуація зі «строком» у цієї партії значно краща: своєчасною реєстрацією вона «накриває» 85 відсотків регіонів країни.

 

Житомирська область.