Гурмани люблять використовувати цибулю-шалот замість ріпчастої. У їжу вживають молоде листя, яке зрізують кілька разів за вегетацію. Також їстівні маленькі цибулинки своєрідного смаку.
У порівнянні з ріпчастим, шалот менш врожайний, але має ніжніший і приємніший смак. Цибулини дрібні, не більше 3—4 см у діаметрі, дуже щільні, з міцним сухим лушпинням, від білого і ясно-жовтого до фіолетового забарвлення й з тонкою шийкою. Соковиті внутрішні лусочки зазвичай білі, тонкі. Цибулини мають дещо неправильну форму, з загостренням до основи (місця кріплення до дінця материнської цибулини). Шалот багатий вітамінами, у ньому багато сухих речовин, особливо цукрів, і тому калорійніший.
Очистити шалот від лушпайки буває непросто, але якщо залити його окропом на кілька хвилин, шкірка буде сходити дуже легко.
Цибуля-шалот має глибший період спокою в порівнянні з ріпчастою. Її цибулини досить улежливі й холодостійкі — не пошкоджуються при температурі -10...-15 °С. Цінність цибулі-шалот полягає в скоростиглості. Її часто використовують для вирощування зеленої цибулі при підзимній і ранньовесняній посадці.
Розмножується переважно діленням цибулин. Але тривале вегетативне розмноження шалота призводить до зниження врожайності й стійкості до хвороб. Для відновлення життєздатності сорту використовують насіннєве розмноження. Потім з насіннєвого потомства відбирають найурожайніші, здорові, типові для сорту рослини, які використовують як вихідний посадковий матеріал, і далі сорт знову розводять вегетативно.
На якості позначаються й умови зберігання посадкового матеріалу. Якщо він зберігається при температурі більше 18 °С (теплий спосіб), то відростати й дозрівати буде пізніше, але дасть більше пагонів і листя і звичайно більші цибулини в порівнянні з рослинами з цибулин, що зберігалися при 0—5 °С (холодний спосіб). Схильність до стрілкування в рослин також сильніше проявляється при холодному зберіганні.
