Через дефіцит питної води потерпає село Гранів Гайсинського району на Вінниччині. Тут майже три тисячі жителів. У більшості криниць води обмаль. Водопровід проклали не на всіх вулицях. У деяких місцях труби хоч і встановили, та нема грошей, щоб їх підключити до свердловини.Каламуть з піском
Чи не найскладніша ситуація на першій дільниці села. На вулиці Щорса — тільки одна криниця. «Нема смислу копати, — каже дядько Михайло. — Тут вода так далеко, що не докопаєшся. Цей колодязь глибокий, до дна більше тридцяти метрів. Але води небагато. Хто раніше встав, той набрав. Пізніше можна тільки пісок черпати».
В обідню пору дядько Михайло набрав два відра води. Але вона настільки каламутна... «Таку й п’ємо, — каже чоловік. — Не тільки в нас така біда. На Причепівці теж люди без води. У них взагалі якийсь фокус: у погребах вода є, а в криницях — сухо».
Конячкою на возі — тисячу літрів
Двічі-тричі на тиждень Михайло Шуляк запрягає конячку, вантажить на воза пластикову ємність і їде по воду. Квадратної форми посудину на тисячу літрів чоловік купив за чотириста гривень. У нього їх дві. Використовують їх тільки для напування худоби, гусей та курей. У господарстві в чоловіка дві корови, четверо свиней... Таких ємностей, за словами співрозмовника, у селі багато. Хтось з Києва привозить їх і продає. Пити з них воду не наважуються.
— Воду набираємо із свердловини, — каже чоловік. — Вона на території господарства. Туди від дому приблизно три—три з половиною кілометри. Приїжджаю не тільки я. Окремо набираю воду для пиття. Для цього маю бідони.
90-річній Лідії Буйваловій, вчительці-пенсіонерці, воду приносить соціальний працівник. Бабуся живе у будинку на вулиці Богдана Хмельницького. Водопровід тут навіть випробували. Підключили до свердловини, що біля сільської лікарні. Але односельчани з тієї дільниці села запротестували. Побоюючись того, що води на всіх не вистачить.
Башта край дороги
Неподалік названих вулиць Щорса та Богдана Хмельницького край дороги лежить водонапірна башта. З неї мають подавати воду в будинки першої дільниці села, де вже прокладено водогін.
— Для встановлення башти і підключення насосів потрібно приблизно 45 тисяч гривень, — каже секретар сільради Світлана Парно. — Їх виділили з районного бюджету. Сподіваємося, жителям першої дільниці недовго залишилося чекати. Але ще треба завершити водогін на трьох вулицях на другій дільниці. Є проблеми з водопостачанням і на четвертій дільниці села. На одній з вулиць люди за власні кошти проклали труби для води.
