В інформаційних зведеннях практично всіх оперативних служб цей факт був зафіксований, не викликавши жодного резонансу, під позначкою «нещасний випадок». Дійсно, його можна розцінити саме так. Бо чоловік не помітив потягу, що наближався, і опинився під його колесами.
Здавалося б, у цій історії винною може бути хіба що сама доля, якби не кілька обставин, що змушують подивитись на все з іншої точки зору. А звернули на них увагу насамперед ті, хто кожен день опиняється під прицілом подібного нещастя — працівники та торгівці ринку.
Трагедія сталася буквально за порогом найбільшого в місті речового ринку. Тридцятисемирічний чоловік разом із дружиною та дитиною, вийшовши з базару, переходив залізничну колію. Йшов трохи попереду від своїх близьких і не почув ані шуму від потягу, ані криків застереження. Все трапилось миттєво на очах у родини. Наразі транспортна прокуратура веде розслідування, і хоча остаточні висновки ще не зроблені, їх можна передбачити: машиніст навряд чи міг попередити зіткнення. Отож і винних у цій справі не залишається.
— Все це так, — погоджуються свідки трагедії. — Але ж скільки років йде мова про те, що тут до біди недалеко. Вже й не одна людина на цій колії загинула. Та відводити цю потенційну небезпеку ніхто так і не збирається.
Так склалось, що свого часу ринок розмістився на території, яка була наче огороджена з двох боків залізничними коліями. Чималий рух потягів проходив якраз перед входом до базару, і небезпека для пішоходів була надзвичайно високою.
З часом цю гілку просто було закрито. Але ж рух потягів не припинити, і він був перенесений, так би мовити, на задній план, тобто на гілку, котра залишилась із тильної сторони базару. Тоді придумали ще один варіант: аби не будувати дорогий об`їзний відрізок шляху, скоректувавши рух поїздів, з’єднувальну колію гілки винесли за територію базару. На перший погляд здавалось, що проблему безпеки розв’язано. Та насправді її так і не було вирішено до кінця.
Адже приймаючи рішення про зміну залізничних маршрутів, міська влада планувала виконання ще однієї важливої умови — будівництва пішохідного тунелю під трьома коліями діючої лінії. Зверху мали збудувати три наземні павільйони ще й пасажирську платформу. Оскільки проект вимагав певного фінансування, не передбаченого бюджетом, вирішили, що в ньому візьме участь не тільки місто, а й підприємці, які мають ділянки на території ринку. Рішення справді було розумним. Наче підтверджуючи його, представники ПНТФ «Союз» продемонстрували договір між їх фірмою та Проектно-вишукувальним інститутом транспортного будівництва «Київдіпротранс», котрий було укладено ще сім років тому. Одним із пунктів у ньому — якраз будівництво переходу. Але саме на це коштів ні в кого так і не знайшлось. Протягом кількох років «Союз» звертався з листами до міської влади, щоб таки довести справу до кінця. Але ніяких практичних кроків так і не було зроблено.
В результаті на діючій гілці залишились два імпровізованих переходи відстанню в кількасот метрів. Через один проходить найкоротший шлях із базару до центру міста. Іншим прямують навпростець до ринку мешканці одного із мікрорайонів. Пішохідний рух на обох залишається насиченим і небезпечним, бо ані шлагбаумів, ані будь-яких семафорних знаків поруч немає. Єдине, що може насторожити неуважного пішохода — це невеличкі пам’ятні знаки, котрі родичі встановили на місці трагедій. На жаль, кількість їх збільшується (на знімку).
А ринок залишається одним із найбільших техногенно небезпечних об’єктів міста. Втім, взятись за розв’язання хоча б однієї проблеми — наче зачепити клубок зі зміями, де укус кожної може привести до трагедії. Величезна концентрація товару, скупченість десятків тисяч людей на обмеженій території, недостатня кількість та якість під`їзних шляхів та ще й небезпечність пішохідних переходів — кожна із цих позицій наче міна сповільненої дії, закладена під базаром. Наче окремі дзвіночки тривоги час від часу тут загоряються кіоски з товаром. Добре, що пожежним досі вдавалось їх швидко локалізувати і не допустити масштабної трагедії.
А загибель людей на коліях уже стає звичною подією. Та й досі все списують лише на нещасний випадок.
Хмельницький.
