Якщо не жити, то хоч відпочивати будемо по-європейськи! — вирішили активісти молодіжних організацій і запровадили в Карпатах нову моду — відпочинок на велосипедах. Це, мовляв, недорого, корисно, а головне — приносить справжнє задоволення. У світі активний відпочинок на піку популярності. Більшість же українців так проводити вільний час тільки вчиться. На роль наставників зголосилися автори проекту «Велокраїна». Вони переконані: Карпатські гори можна підкорювати не тільки пішим ходом чи на лижах, а й на велосипедах.

 

Поїзд Київ—Івано-Франківськ зі столиці вирушає о чверть на восьму вечора. За півгодини до відправлення перон заповнюють його майбутні пасажири. У багатьох, окрім похідного рюкзака чи валізи, є додатковий багаж — велосипед. Найцікавіше починається у вагоні. Те, як двоє молодиків намагаються розмістити на третіх полицях у купе своїх двоколісних «звірів», привернуло увагу всіх. І, хоч як дивно, попри зітхання та невіру бабусь по сусідству, їм це зробити таки вдалося.

— Спритність рук і ніякого шахрайства, — пізніше, жартуючи, розповів велосипедист зі стажем Михайло. — Це вперше було складно. А зараз уже все відпрацьовано: знімаєш переднє колесо, одягаєш на ровер чохол, і все готово.

На вихідні у Михайла з друзями заплановано насичену програму: 60 км велосипедної подорожі, піші прогулянки, привал у лісі. Такий екстрим для них — уже звична справа. Майже сім років інакшого відпочинку компанія Михайла не практикує.

— Я б також із задоволенням по Карпатах на велосипеді поїздила, — каже киянка Наталія. — От тільки ані власного намета, ані велосипеда не маю.

А нічого такого і не потрібно. Вистачить простого бажання та... кількох сотень гривень. Про все інше, як-от маршрут та велосипед, уже подбали розробники проекту «Велокраїна».

— Хто бував у Європі, той неодмінно помічав, наскільки там класно розроблено інфраструктуру для велосипедистів. У нас же нічого цього ще кілька років тому не було, — розповідає менеджер уже згадуваного проекту Віктор Загреба. — Ми з друзями часто подорожували на роверах чи то в Криму, чи в Карпатах, і щоразу стикалися із силою-силенною проблем. От ми й вирішили покласти цьому край.

Два роки тому Віктор Загреба з однодумцями розробили проект «Велокраїна». Він мав створити інфраструктуру для туристів на велосипеді у трьох областях (Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька). Цю ідею вподобали у Європейському Союзі й виділили на її втілення у життя 500 тисяч євро (в рамках програми сусідства Україна—Румунія). Відтоді Віктор з друзями тільки те й робили, що маркували веломаршрути у Карпатах, встановлювали вело стоянки, організовували пункти велопрокату, допомагали власникам тамтешніх готелів та садиб підлаштовувати свої заклади для потреб велотуристів. 

— Ми розробили мережу веломаршрутів, нанесли їх на карти. Для будь-якої людини, що вміє їздити на велосипеді, у наших Карпатах знайдеться підходящий маршрут. Крім того, ми розробили сім сотень велостоянок біля магазинів та кафе, встановили альтанки для відпочинку туристів, допомогли власникам садиб обладнати майстерні та мийки для роверів, — хвалиться Віктор Загреба.

З контрольною перевіркою «на місця», до одного з найвідоміших курортних центрів країни — міста Яремче — вирушила журналістка «Голосу України».

Завдання номер один — поселення.

Якщо практика «дикого» відпочинку і ночівля у наметі в лісі вам не до душі, можете скористатися благами цивілізації. Вартість доби варіюється, відповідно до вашого смаку та вимог. За супутникове телебачення, гарний краєвид за вікном, усі зручності в номері та хоча б одноразове харчування доведеться викласти в середньому 300-400 гривень. Хоча можна знайти і дешевші варіанти. Так, власники приватних садиб пропонують пожити в них за 100—150 гривень. Щоправда, без харчування. За нього готуйтеся доплатити ще кількадесят гривень. 

Для туристів із двоколісними друзями власники садиб пропонують додаткові зручності. Як-то: велогараж, мийка, набір інструментів тощо.

— Усі ці зручності безкоштовні. Більше того, навіть якщо ви не живете у нашому котеджі, ви все одно можете скористатися мийкою чи набором інструментів задарма, — каже власник одного з котеджів Дмитро Криворучко.

Завдання номер два — організація відпочинку.

Дізнатися про цікавинки регіону можна в тутешньому Екотуристичному візит-центрі. Тут же для охочих проведуть екскурсію: розкажуть про історію краю, його культурні особливості.

— Нині в нас є 40 пішохідних, три лижні та три водні маршрути загальною довжиною 400 кілометрів, — розповідає Леся Гайдук, начальник відділу з еколого-освітньої роботи Карпатського національного природного парку. — Найбільш популярні маршрути «Стежка Довбуша», відвідування вольєрного господарства та водоспаду Дівочі Сльози. Цікавим також є маршрут по Чорногірському хребту, середня висота якого становить 1850 м над рівнем моря.

До речі, на більшість екскурсій можна не тільки ходити, а й їздити на велосипеді. Не маєте свого ровера — не біда. Його можна взяти на прокат. — Найчастіше велосипед беруть на півдня. Коштує це 50—60 гривень залежно від того, наскільки «круту» модель ви оберете, — розповідає власник одного з велопрокатів Ігор Ісайчук. — Окрім того, ми видаємо туристам шолом та рукавички. І, звичайно ж, карту маршрутів.

Для свого велосипедного дебюту ми обрали один з найлегших маршрутів. Підібрали підходящий ровер (до речі, його, як і сукню, потрібно приміряти) — і вперед... Хоч як дивно, та найскладнішою і найнебезпечнішою ділянкою подорожі виявилися не звивисті грунтові дороги, а кілька метрів звичайної траси. Спеціальних велодоріжок немає, отож дорогу довелося ділити з автомобілістами. А вони вперто не хотіли визнавати нас повноправними учасниками дорожнього руху.

Поверталися додому втомлені і (попри шалений щем у м’язах) горді собою. Ще кілька днів потому перед усіма знайомими хизувалися та розповідали, як два десятки кілометрів проїхали на ровері. Зіпсувало враження у цій подорожі тільки одне: згадка про туалет біля сувенірного ринку біля підніжжя Говерли (на знімку). Тут-то і розумієш, що як не крути, а до Європи нам, на жаль, ще їхати і їхати... І на самому ентузіазмі громадських організацій нічого не втримається. Як можна розвивати регіон і заробляти на цьому, проект «Велокраїна» показав. Цього літа його фінансування з ЄС закінчується. І естафету мають перейняти місцеві підприємці та влада. Залишається тільки сподіватися, що цю справу не запустять.

Фото автора.

 

Рахуємо витрати:

Дорога

Автомобіль. Відстань від Києва до Яремче — 580—620 км. Вартість поїздки залежить від потужності та апетитів вашої автівки. Беремо в середньому — 280 гривень в один бік.

Поїзд. Прямого сполучення між столицею та Яремчим немає. Оптимальний варіант — доїхати до Івано-Франківська прямим потягом №43. Плацкарта коштує 99,07 грн., купе — 154,71 грн., люкс — 520,73 грн. В Івано-Франківську з вокзалу щогодини курсує маршрутка до Яремчого, квиток коштує 12 гривень.

Ночівля

У наметах — безкоштовно.

Доба у приватній садибі коштуватиме 100—150 гривень без харчування. Пообідати, в середньому, можна від 50 гривень. Та все залежатиме від вашого смаку й апетиту.

Розваги та відпочинок

Любителі спеціально організованих екскурсій мають приготувати кілька сотень гривень. Приміром, за сходження на Говерлу правлять 100 гривень. Підкорення гори Піп Іван потягне на 150 гривень з людини. За одну сотню гривень вас виведуть на полонину. Щоправда, подібні розваги можна влаштувати і самим. Головне, мати карту та вміти її читати.

Ще одна атракція — відпочинок на велосипедах. Оренда двоколісного коня коштує від 80 гривень за день. Відсутність підходящого взуття чи одягу — не проблема. Ціни на тутешніх ринках значно гуманніші за столичні. Набір із кросівок, куртки-вітрівки та дощовика обійдеться приблизно у 200—250 гривень.

Усього

Дводенний відпочинок з проїздом в обидва боки, дворазовим харчуванням та двома екскурсіями в гори потягне на 700 і більше гривень.