Спостерігаю, як криза чистить лави вітчизняних меценатів. Природно, економічні труднощі, податковий тягар змушують багатьох добродійників скорочувати спонсорські витрати. До того ж недосконалість законодавства також не сприяє розвитку благодійності в Україні, скоріше, навпаки.
Новий Податковий кодекс, проект якого прийнято у першому читанні і зараз широко обговорюється, на мій погляд, не заохочує до благодійництва. А навпаки. Так, з пожертв компаній неприбутковим організаціям пропонується стягувати податок у 25%. Це заганяє благодійництво у «тінь». І досі у нас в країні будь-який благодійний внесок чи подарунок оподатковується. Мало того данина стягується не тільки з тих, хто допомагає, а й з того, кому допомагають. Так, наприклад інвалід І групи має сплатити державі 17,5% вартості інвалідного візка, який йому подарував благодійник... Найчастіше і ці витрати українські добродійники беруть на себе. А це вже на межі абсурду.
Без доброчинності в умовах кризи не обійтися, вважають у світі. Вона, звичайно, не замінить цілком державу в соціальній і культурній сфері, але закриє деякі її прогалини в цій царині. На жаль, подібні добрі справи в нашій країні меценати роблять без підтримки держави. Так, Верховна Рада України досі не схвалила законопроект, що стосується низки принципових положень благодійної й меценатської діяльності. Ми сподіваємося на прийняття цього професійного закону. Хотілось би, щоб наша держава змінила своє відношення до філантропів, підтримала добродійників цивілізованим законом, а не тільки інспекторськими перевірками з податкової. І від того насамперед виграє держава.
Дослідження Центру філантропії Університету Індіани засвідчили, що на благодійні цілі регулярно жертвують від 69 до 72 відсотків жителів США. Сьогодні це вже справжній національний рух — обсяг пожертвувань американських громадян становить 3% ВВП США. А це ще раз доводить, що за умови кризи філантропія продовжує існувати як переконання, як соціальна необхідність і людська потреба допомогти нужденним.
Наприклад, наш благодійний фонд «Обдаровані діти — майбутнє України» зараз намагається якось поліпшити стан державних бібліотек для юнацтва, дати можливість молоді отримати доступ до сучасної української художньої, наукової, енциклопедичної, довідкової книги. Ми започаткували й проводимо Всеукраїнську акцію «З книгою в серці». Зіткнулися з кількома проблемами. По-перше, з друку книг беруться величезні податки. Тому невигідно займатися цією справою. В Україні на одного співвітчизника друкується на рік по одному примірнику, тоді як у Росії — чотири. По-друге, держава майже не виділяє дотацій бібліотекам на оновлення їх фондів. Найбільший внесок торік отримала бібліотека ім. Вернадського — 49 440 гривень. Тому полиці бібліотек зараз можуть допомогти заповнити лише меценати та благодійники. Але, окрім податку на наш подарунок (бібліотеки отримують художню, наукову, енциклопедичну літературу. Всього 500 примірників), сплачуємо й вартість книг. А вона постійно збільшується.
На жаль, поки що в Україні благодійники існують, скоріше, всупереч державній політиці, яка мала б давати їм «зелене світло» для добрих справ. І все ж таки меценати сприяють розвиткові культури, освіти, медицини. І, звичайно, в полі їх зору — діти, старі, інваліди, категорії, які потребують соціального захисту. Доброчинність не може повністю замінити державну соціальну політику, але може її доповнити, особливо в умовах кризи.
Влада ПРОКАЄВА, голова благодійного фонду «Обдаровані діти — майбутнє України».
