Приблизно третина партій створена для... продажу
Тиждень тому «Голос України» оприлюднив закон про місцеві вибори. Отже, 31 жовтня ми обиратимемо місцевих депутатів, міських, сільських і селищних голів. Однак, «стартовий пістолет» вистрелить тільки 11 вересня — за 50 днів до виборів (про початок виборчого процесу оголосить Центральна виборча комісія на своєму засіданні не пізніше, ніж за п’ять днів до його початку). За новими правилами, половину депутатів місцевої ради обиратимуть за партійними списками. Друга половина — мажоритарники. Самовисуванці можуть балотуватися лише на сільському рівні. Щоправда, у перегонах братимуть участь не блоки, а партії. Але тільки ті, які зареєстровані не пізніше, як за рік до дня виборів.
Як відомо, опозиція вважає закон неконституційним. Мало того, заступник Голови Верховної Ради Микола Томенко вже заявив, що до БЮТ надходить інформація, що в деяких регіонах майбутні кандидати на посаду міських голів чи в депутати за мажоритарними округами завойовують симпатії виборців пайками.
Тим часом партії вже формують свої списки, а дехто продовжує шукати спонсорів. Так, з Інтернету ще не зникли оголошення про «продаж під ключ» політичних структур. Утім, голова Дніпропетровської обласної виборчої комісії Юрій Кирпа в інтерв’ю «Голосу України» зазначив, що той, хто хотів, — уже купив. Що легко простежити за зміною назви партії.
Однак, голова всеукраїнської партії «Нова сила» Юрій Збітнєв поділився: «Сьогодні комплект документів ще оцінюється від 300 тисяч доларів до мільйона. До мене вже зверталися відомі політики. Але не всі розуміють, що політику і лідерство купити не можна, купити можна документи. Багато українських бізнесменів уже не носять малинових піджаків, але менталітет залишився на тому самому рівні. Вони вважають, що партія, годинник, автомобіль — такі собі атрибути успішності — мають бути в одну ціну. Але це своєрідна політична тупість».
Політичний аналітик, медіа-технолог PR-групи «Polіttech» Ярослав Макітра:
— З прийняттям нового закону про місцеві вибори ситуація на ринку продажу партій кардинально змінилася. Якщо раніше кооперувалися політичні сили, які були зареєстровані більш як 365 днів тому, то нині набрали ваги і подорожчали партії, які більше року мають структури на місцях. Тому, відповідно, ціни і попит на них зросли. У багатьох, хто поспішив «оформити» партію до цього і не врахував відповідні норми (Сергій Тігіпко, Анатолій Гриценко, В’ячеслав Кириленко, Віталій Кличко, Арсеній Яценюк), виникли проблеми. Тому вони зараз у пошуках...
Посередником можуть виступати члени та лідери партій, знайомі власників. Приблизно третина партій створена для продажу. Є такі, які себе не окупили, і тепер їхні власники шукають клієнтів. Але Партія регіонів не зацікавлена в такому ребрейдинзі. Схоже, є негласна заборона на рівні Мін’юсту — не перереєстровувати партію. Це можна побачити на прикладі партій «Наш дім — Дніпропетровськ», «Наша Одеса» та «Кияни — передусім».
Місця в списках, якщо орієнтуватися по попередніх виборах, на рівні Києва вимірювались мільйонами доларів, а в депресивних регіонах взагалі нічого не коштували.
Голова правління Комітету виборців України Олександр Черненко:
— Осередків партій, які відповідно до нового закону можуть висувати кандидатів на посаду міського голови або депутатом міської, обласної, районної ради, не так уже й багато. Тому безпартійні кандидати шукають партійні осередки, які не мають свого кандидата, щоб фактично купити свідоцтво і печатку. Відповідно, на цьому ринку здійнявся великий ажіотаж. Як з’ясувалося, багато політичних сил існують тільки... на папері. Наприклад, за даними Міністерства юстиції, в Соціалістичній партії найбільше осередків, які можуть висувати свого кандидата в депутати або на посаду міського голови, — 16 тисяч. А у «Фронту змін» їх найменше, всього 19. Цей ажіотаж багато в чому штучний. Виникає багато посередників, які у разі успішної операції отримують десять відсотків.
Завдання безпартійних кандидатів, які балотуватимуться на посаду міського голови, — до вересня заручитися підтримкою партійної структури. Але зрозуміло: безплатно ніхто це не робитиме. Ціни всеукраїнських партій уже коливаються від двохсот тисяч доларів до півмільйона. А місцеві, обласні осередки, залежно від місць, коштують кілька десятків тисяч доларів.
Також партії здають в оренду. Наприклад, її лідер каже міському голові: «Платіть мені гроші — і вас навіть не переобиратимуть, а просто висунуть вашу кандидатуру». Але це ризиковано, бо конкурент може заплатити більше. Тому краще самому володіти осередком або партією. Купівля партій не є легальною. Гроші йдуть «чорним налом». Формально переобирається голова осередку, тобто все робиться юридично бездоганно. Ну, а те, що платяться за це гроші... Такі українські реалії.
