Стаття академіка НАН України В. Мамутова та д. ю. н. О. Ющика «Без загальнодержавного планування економіку і країну не підняти (про новий підхід до проблем державного управління)» («Голос України» від 23.06.2010, №114) стала помітним явищем у науковому житті. І хоча вона опублікована в ЗМІ — це, передусім, фундаментальна наукова праця, де порушуються найважливіші теоретичні та практичні аспекти державного управління.
І справді, загальнодержавне планування висувається в сучасних умовах на чільне місце економічної науки і практики. В XX столітті економічні системи пройшли дві крайні стадії свого розвитку — плановий фундаменталізм та ринковий фундаменталізм. І досвід багатьох країн світу переконливо довів, що обидві ці моделі пізно чи рано спричиняють значні соціально-економічні катаклізми. Плановий фундаменталізм, коли практично нанівець зводиться роль ринкових механізмів, веде до серйозних проблем (про що свідчить досвід СРСР та інших країн). Тоді як до не менш серйозних проблем (а в багатьох випадках і до більш серйозних) призводить ринковий фундаменталізм, простіше кажучи, повне ігнорування ролі державного регулювання і віддаленням економічного розвитку на відкуп ринкових сил. Про трагічні наслідки ринкового фундаменталізму свідчить історія багатьох постсоціалістичних і пострадянських країн останніх двох десятиліть.
Істина як завжди лежить посередині: в раціональному поєднанні державного регулювання економіки й ринкових механізмів. Тільки так можна побудувати ефективну та конкурентоспроможну економічну систему. Найважливішим інструментом державного регулювання економіки є загальнодержавне її планування.
Мова не про повернення до тотального адміністративно-командного планування, коли навіть новий фасон взуття, що розроблявся за тисячі кілометрів від центру, треба було обов’язково затверджувати в столиці. Йдеться про обов’язок держави науково обґрунтовано планувати загальноекономічні параметри розвитку суспільства та обстоювати виконання цих планів. Причому держава повинна використовувати весь арсенал методів свого впливу (від економічних до законодавчих) для виконання планових завдань.
Тим часом одним із головних завдань держави є створення на мікрорівні такого економіко-правового середовища, яке стимулювало б товаровиробника до максимально ефективної праці в легальному секторі. І державні плани також повинні бути підпорядковані виконанню цього завдання.
Загальнодержавне планування — це не просто функція державного регулювання, це ще й потужний конкурентний ресурс держави. В сучасному світі, який глобалізується і де загострюється боротьба за всі види ресурсів (інтелектуальні, матеріальні, трудові, фінансові), прийти до успіху може лише та держава, яка правильно визначає свої цілі в глобальному розвитку й може їх ефективно досягти. А загальнодержавне планування — це не що інше, як визначення цілей держави і шляхів їх досягнення. Тому воно є життєво необхідним.
Ігор ГАЛИЦЯ, завідувач кафедри Київського гуманітарного інституту, науковий радник з інноваційних питань Міжнародної асоціації господарського права, доктор економічних наук.
