У селі Підлозці, що в Млинівському районі на Рівненщині, ось уже десять років господарює 38-річний німець Маркус Шютте. Він вирощує тут пшеницю, ріпак та цукрові буряки і досягнув чи не найвищого врожаю цих культур на теренах України.

«Трудитися на землі — не борщ ложкою сьорбати», — цим українським прислів’ям мешканці села Підлозці зустріли намір громадянина Німеччини Маркуса Шютте господарювати на їхній землі. Було це десять років тому, коли амбітний зарубіжний аграрій запропонував селянам власне бачення хліборобства. Водночас Маркус, котрому на той час було 28 років, на селянське повчання про борщ не спасував й відповів: «Навіщо ложкою? Можна і черпаком». А це означало, що він ставить перед собою доволі амбітні цілі.

Починалося господарювання українсько-німецької фірми «Хавест-агро» з 60 гектарів (нині —  3000), взятих в оренду, і вже перші врожаї стали для села рекордними, хоч і дещо меншими, ніж очікувалося.

— Мій рід — потомственно хліборобський. Дід трудився на землі, батько-фермер теж на землі будував свій бізнес, тепер ці площі перейшли до мого брата. Тобто, сім’я добре знається і на землеробстві, і на тваринництві. А вирощувати зернові культури вже так навчилися, що і ячмінь, і пшениця родить за сто центнерів з гектара. Закінчивши аграрний університет, я захотів і собі на передових світових зразках розвивати сільське господарство в Україні, — розповідає Маркус.

Важко починав справу, бо дехто ставився до його планів з недовірою. Але згодом всі переконалися, що молодий аграрій вдумливо господарює.

Першим приємним подивуванням для селян став диво-агрегат зарубіжного виробництва, що здатен одночасно виконувати різні операції, починаючи від розпушення ґрунту і закінчуючи сівбою зі справжньою аптекарською точністю. Цією  машиною, привезеною із Німеччини в Підлозці, настільки відшліфували, вирівняли поля, що місцеві господарі щиро зізнавалися: «Такого обробітку ця земля зроду-віку не бачила».

— Маркус своїм прикладом навчив нас, тутешніх господарів, по-іншому поставитися до обробітку землі, — зізнається житель Підлозців Іван Калинюк. — Більше того, він хоче, щоб і в нас, одноосібників, фермерів, рясно родила нива. Зустрічаємося якось із ним, розпитує, якими технологіями користуюся на власному полі. Кажу так, як є: дідівським методом орю, сію, збираю... А він мені: «А чому не лущите землю після зібраного врожаю, чому не враховуєте для культур їхніх попередників, чому не використовуєте сидерати?» Цілий лікнеп мені влаштував.

Та й сам Маркус дружить з наукою. Уже п’ятий рік поспіль на полях його «Хавест-агро» трудяться дослідники з німецьких лабораторій та університетів. Вони розробили схему, за якою в потребі мікроелементів видно фактично кожен гектар.

— Це все одно, як діагностика в лікарні, — каже Маркус Шютте.

Але якою б потужною сьогодні не була мінерально-добривна складова, земля для якості та кількості врожаю конче потребує органіки, вважає він, а тому не скупиться закуповувати органічні добрива (курячий послід) і завозити його за 400 кілометрів. Адже без них, на одних мінеральних добривах, не досягли б високих врожаїв: 90 центнерів зернових, 45 центнерів ріпаку, 700 центнерів цукрових буряків в середньому з гектара.

Такими показниками Маркус заслужив довіру орендодавців, які отримують від 1700 до 2200 кілограмів зерна як орендну плату за пай. Крім того, допомагає школам, лікарням, пенсіонерам, ветеранам...

Як каже Маркус, головний його натхненник і до праці, і до духовного поступу — це сім’я: дружина Левіте (дипломований скульптор) і трійко дітей. До речі, Маркус вже в Україні вивчив українську мову.

Рівненська область.

 

Керівник «Хавест-агро» Маркус Шютте (ліворуч) обговорює виробничі питання з механіком Русланом Поляком та механізатором Леонідом Жовніруком.

Фото Євгена ЦИМБАЛЮКА.