Урожай зростає. З ним — ціни

Попри те, що ось уже кілька місяців поспіль офіційна статистика на Хмельниччині звітує про дефляційні процеси і зниження цін на окремі продукти харчування, раптом подорожчала гречка. Для покупців такий стрибок цін став незрозумілим. Адже незважаючи на всі труднощі нинішньої жнивної кампанії, область сподівається на один з найвищих урожаїв зернових за останні роки. Чому в такому разі піднялась ціна не на привізний, а на домашній продукт? І чи не готує врожай інші цінові сюрпризи?

Серйозно вплинути на витрати покупця подорожчання гречаних круп, котрі раніше коштували шість-вісім гривень за кілограм, а тепер доходять до десяти-одинадцяти, навряд чи зможе. Адже споживається цього продукту не так вже й багато. Але для тих, хто отримує мінімальні доходи, такий сюрприз став неприємним. Головне — для споживачів залишається незрозумілим механізм формування цін, а тому всілякі несподіванки насторожують.

На жаль, він залишається загадкою і для багатьох офіційних структур, котрі, якщо не формують, то хоча б повинні прогнозувати цінову політику на сільськогосподарські культури. Але схоже, єдине, що на неї впливає, — стихія ринку.

Якщо ж повернутись до гречки, то протягом кількох останніх років в області були помітні тенденції до зменшення площ її посіву. Ще чотири роки тому під цю культуру відводилось майже 37 тисяч гектарів, а нинішнього — лише 28 тисяч. Зрозуміло, що і валове виробництво при цьому постійно падало від 30 тисяч тонн до 22 тисяч торік.

Утім, дефіциту цих круп не спостерігалось. А нинішнього року аграрії навіть за менших площ планують зібрати близько 27 тисяч тонн. Тому ще парадоксальнішим є зростання ціни.

Чому гречка опинилась серед не надто популярних в господарствах, сказати важко. З одного боку, вона залишається однією з малозатратних і простих у вирощуванні культур, що мало б прихилити на її бік агрономів. Та з другого, врожайність її залишається чи не найменшою серед зернових. Правда, є зразки, коли за дбайливого догляду гречка дає у господарствах до двадцяти центнерів з гектара, але торішній середній показник по області удвічі менший.

Уже традиційно гречку сіють переважно невеликі фермерські господарства, і саме вони постачають цей товар на місцеві ринки. Але про те, що такі агроформування впливають на подорожчання продукту, говорити не доводиться. Більшість із них давно позбулись минулорічного врожаю, заробляючи кошти на польові роботи. Тож чия невидима рука піднімає цінову планку, залишається загадкою.

Є прикмета: до завершення жнив не говорити про остаточні результати. Проте вже тепер Хмельниччина звітує про одні з найвищих в державі показників урожайності і готується зібрати до двох мільйонів тонн зернових, з яких до семисот тисяч — пшениці. Вже намолочено понад сімсот тисяч тонн збіжжя, а в Ярмолинецькому та Чемеровецькому районах середня врожайність сягнула сорока центнерів з гектара.

Щоправда, такі успіхи можна назвати доволі умовними. Адже на кінець липня показники врожайності ранніх зернових, озимого ячменю та пшениці в середньому по області були на два-три центнери з гектара менші, ніж торік. А у виграшній ситуації порівняно з іншими Хмельниччина виявилась в основному через те, що погода хоча і була вередливою, проте не такою нищівною, як в інших регіонах.

Та попри все врожай вирощено, і селяни цьому раді. До того ж визначився з цінами Аграрний фонд. Вартість фуражної та продовольчої пшениці, яка становить відповідно 1 — 1,4 тисячі гривень за тонну, для господарств є цілком прийнятною. Вселяє оптимізм і те, що на відміну від попередніх років, кошти в АФ є, і продавцям довго очікувати на них не доведеться. Єдине, що трохи засмучує ситуацію — складність процедури оформлення документів при проведенні операцій з фондом. Не тільки в районі, а й в області оформити все до кінця не вдасться, без візиту до столиці важко обійтись. Тому не дивно, що чимало керівників господарств погоджуються на співпрацю з приватними покупцями зерна.

Враховуючи ситуацію на українському зерновому ринку, дехто й справді не скупиться на закупівельні ціни. Якщо ж і пропонується трохи нижча від задекларованих державою, то і операція проходить значно швидше. Забираючи зерно з-під комбайнів, зернотрейдери одразу пропонують і розрахунок, і для господарств такі умови виявляються значно прийнятнішими.

Утім, продають зерно прямо з поля в основному лише ті хазяйства, котрі фінансово неспроможні довершити жнива і розпочати посівну. Стабільні колективи, котрі мають хоч невеликий гривневий запас, реалізовувати свіжий урожай не поспішають. Адже ніхто не впевнений, що такими ціни залишатимуться протягом року. Кожен господарник сподівається, що вже за кілька місяців вони можуть ще хоч трохи, але зрости, тож і боїться продешевити. Крім того, вже тепер прораховують можливі додаткові витрати на збір і зберігання зерна. Пов’язують це насамперед із проголошеним урядом підвищенням ціни на газ. Адже воно навряд чи обійде хлібоприймальні підприємства, які практично всі використовують для сушки саме це паливо.

Уже тепер керівники господарств із Теофіпольського району розповідали, що просушка і доробка зерна ріпаку, який потрапив під дощ, обходиться у півтисячі гривень за тонну. Якщо ж подібні послуги ХПП стануть ще дорожчими, а ціна на збіжжя залишатиметься в нинішніх межах, то сподіватись на високу рентабельність не доведеться.

Не знімаються з важелів і кліматичні ризики. Наприкінці червня п’ять районів зазнали збитків від злив та буревіїв майже на десять мільйонів гривень. У липні знову постраждали Волочиський і Городоцький райони, втративши врожаю та зазнавши збитків майже на півтора мільйона гривень. Зрозуміло, що все це не зможе не позначитись на собівартості хліба.

А тому ніхто не береться гарантувати, що навіть добрий врожай залишить незмінними ціни на споживчому ринку. Поки що мова не йде про можливе подорожчання хлібобулочних виробів та макаронів. Але чи довгим буде таке цінове затишшя? Добре, якщо все обмежиться лише теперішнім подорожчанням гречки.

Хмельницька область.