Чому не дружать Лебідь, Рак та Щука?

Мій колега, відомий в області журналіст, який досить добре відчуває політичну кон’юнктуру і побував уже не в одній партії, нещодавно став членом Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Майже одночасно з ним оформили свою партійність у цій політичній силі ще декілька відомих волинян. Їхні дії, як лакмусовий папірець, свідчать про зростання в регіоні популярності «Свободи». Партія правого спрямування швидко набирає авторитету серед потенційних виборців. Сприяє цьому активність її обласного осередку в критиці дій Президента Віктора Януковича стосовно продовження терміну перебування Чорноморського флоту Росії в Севастополі, заяв Дмитра Табачника стосовно статусу української мови, ставлення нової влади до присвоєння звань Героя України Степану Бандері та Роману Шухевичу. На відміну від інших партій краю, «Свобода» і в міжвиборчий період не згортала політичної роботи: проводила мітинги, пікетування, намагалася бути в центрі уваги. Як результат, політологи вважають, що члени «Свободи» обов’язково пройдуть в обласну й більшість районних рад у пропорційних округах, мають певні шанси отримати кілька місць в обласній раді у виборах за мажоритарною системою.

Очевидним лідером на місцевих виборах за пропорційною системою в області, як і раніше, повинна стати партія «Батьківщина». Це засвідчило і бліцопитування, проведене нещодавно найтиражнішою в області газетою «Волинь-нова». Так ось, половина із 1650 респондентів, які взяли участь у голосуванні на інтернет-сайті видання, лідером опозиції назвали керівника «Батьківщини» Юлію Тимошенко. Друге місце з 20 відсотками читачі «Волині» віддали Олегу Тягнибоку («Свобода»), третє—четверте — з 13 відсотками — Віктору Ющенку («Наша Україна») та Арсенію Яценюку («Фронт змін»). Це певною мірою відображає електоральні симпатій серед тих 85 відсотків волинян, які в другому турі президентських виборів не підтримали Віктора Януковича. Водночас число прихильників Юлії Володимирівни в порівнянні з першим туром голосування зменшилося приблизно на вісім відсотків. Тож на наступних виборах у «Батьківщини» цілком можливі певні кадрові втрати. Не виключено, що частину їх заповнять члени «Свободи», «Єдиного центру» і, навіть, Партії регіонів.

Шанси «Фронту змін», «Сильної України» в області в пропорційних округах на місцевих виборах оцінюють не дуже високо, оскільки ці партії ще мало структуровані в області. Хоча певні шанси мати своїх представників в обласній раді в них теж є. Нижче, ніж на попередніх виборах, оцінюються шанси Української Народної партії та Народної партії.

Досвідчений політик Борис Клімчук, котрий повернувся до керівництва виконавчою владою області, не приховує своїх електоральних симпатій і минулого тижня на прес-конференції відверто про це сказав:

— Чи буду брати участь у виборах? Буду, в обласну раду. Чи балотуватимуся на голову обласної ради? Навіть за найсприятливішої для мене розкладки сил — ні. Буду виконувати те, що мені доручив Президент. Я один із небагатьох голів облдержадміністрацій, який не є членом Партії регіонів, але розумію, що призначення отримав від Президента, якого висувала Партія регіонів. Тому на виборах до місцевих органів влади підтримуватиму як за списками, так і за мажоритаркою представників цієї політичної сили.

Оскільки в мажоритарних округах голосуватимуть насамперед за особистості, то важливо, що на посади керівників райдержадміністрацій призначено переважно професіоналів, а вже їхніми заступниками — лідерів політичних партій. Більшість із них теж балотуватимуться у депутати. Тут визначальна роль залежатиме від авторитету кандидата в депутати. Він у більшості голів райдержадміністрацій серед місцевого населення досить високий.

А про вміння Бориса Клімчука переконувати колишніх опонентів свідчить і створена ним 7 травня 2010 року в обласній раді депутатська група «Волинська ініціатива». Стартувавши із 16 членів, сьогодні вона об’єднує вже 21 депутата з різних партій. Переважно це бізнесмени, керівники підприємств, установ, державні службовці. Нагадаємо, до цього Борис Клімчук очолював в обласній раді виборчий блок «Рідна Волинь», у склад якого входило лише шість депутатів. Більше того, «Волинська ініціатива» має перспективи росту. В облраді ще чимало людей, яким «незручно» буде відмовити голові облдержадміністрації в підтримці його політичної сили. Адже свої лави навіть той самий блок БЮТ формував переважно з людей «при посадах» і з грошима, яким тепер є що втрачати.

У зв’язку з цим дехто навіть висловлював припущення, що, можливо, йдеться про дострокову заміну голови обласної ради бютівця Анатолія Грицюка на якусь іншу, більш лояльну до влади людину. Але, швидше за все, до виборів цього не відбудеться. Фракція БЮТ в обласній раді залишається найчисельнішою і нараховує рівно половину з 80 депутатів. І хоча змінити розстановку сил голові ОДА ніби й не надто складно, однак, найімовірніше, на це він не піде. Свідченням цього стала й нещодавня заява Бориса Клімчука, зроблена на тій самій прес-конференції з нагоди ста днів перебування його на посаді голови ОДА: «Порозуміння з керівництвом обласної ради є. В усякому разі, якщо виникають розбіжності, ми намагаємося їх вирішувати в кабінеті за закритими дверима, на широкий загал не виносимо. Якщо вдвох не розберемося, нам ніхто не допоможе. Хіба що зашкодять». А ось про майбутні вибори Борис Клімчук думає вже всерйоз.

В області більшість схильна вважати, що пройти виборчі бар’єри, як і раніше, зможуть кандидати-»нашоукраїнці», бютівці, представники Української Народної партії та Народної партії. Не виключено, що в майже всіх районах і містах будуть сформовані депутатські фракції Партії регіонів, ядро яких складуть місцеві службовці й залежні від влади бізнесмени. На мажоритарних округах на певну кількість місць можуть розраховувати й представники ВО «Свобода», особливо у прикордонних зі Львівщиною районах: Горохівському та Іваничівському. Все залежатиме від того, чи зможуть місцеві партійні осередки підшукати авторитетних серед населення кандидатів.

Готуючись до виборчих перегонів, в області представники 13 опозиційних до нинішньої влади партій вирішили порозумітися поміж собою. На засіданні «круглого столу», яке відбулося 8 липня в Луцьку, знову в центрі уваги була фігура голови облдержадміністрації Бориса Клімчука, який, на думку опозиціонерів, нібито після виборів захоче підпорядкувати собі все місцеве самоврядування.

— Борис Клімчук має великий досвід у розвалі опозиції, починаючи з 1993 року й закінчуючи 2001-м, — зазначив політолог Руслан Тимощук. — У ті роки опозиція на Волині практично була виключена з політичного життя краю завдяки вмінню цього чоловіка вбивати клинці розбрату між керівниками місцевих політичних партій. Я не впевнений, що його тогочасне вміння зникло попри теперішнє веселе «окей». Наше майбутнє залежатиме від того, наскільки ми зуміємо налагодити співпрацю між собою.

Присутні на зустрічі волинські опозиціонери погодилися з думкою, що на майбутніх виборах більшість із них висуватимуть свої кандидатури на посаду міського голови Луцька, і цей фактор, безумовно, роз’єднуватиме їх.

Представник «Нашої України», заступник луцького міського голови Анатолій Пархом’юк зауважив, що волинським політикам нині потрібно насамперед визначитися: навколо чого або проти кого вони мають консолідуватися і взагалі чи потрібне таке об’єднання. Також він переконаний, що необхідно потурбуватись про демократичність наступних виборів.

Його думку підтримав також керівник обласного осередку «Фронту змін» Святослав Кравчук. «Говорити про кандидатів сьогодні ще рано, визначати, хто більший опозиціонер, — немає сенсу, — зауважив він. — Треба подумати, хто і що з присутніх тут людей зможе зробити для того, щоб вибори відбулися демократично.

Загальну ейфорію братання розвіяв представник Української Народної партії Сергій Годлевський: «Як партія може брати участь у виборах і не мочити інших?» — запитав він у присутніх.

— Думаючи так, опозиція знову може потрапити в «болото» розбрату, — відповів на те Святослав Кравчук.

Отже, стара політична хвороба, коли кожен українець бачить себе гетьманом, знову ставить під сумнів об’єднання на Волині опозиційних сил. Як тут забути практику ще діючої обласної ради, коли найбільшим опозиціонером фракції БЮТ були не регіонали, а їхні «союзники» — «нашоукраїнці».

Чим лякає опонентів Борис Клімчук? Публічні виступи голови ОДА привертають увагу своїм конструктивізмом. У них немає погроз політичним опонентам. Більше того, він навіть підкреслює свою дружність до них, наголошуючи: що діяти треба так, аби добра справа робилася і людям від цього була користь. Дратує керівник ОДА декого тим, що на відміну від двох свої попередників на цій посаді впритул зайнявся вирішенням конкретних господарських питань. Нарешті завершив реконструкцію майдану перед будинком облдержадміністрації, разом зі своїм заступником Віталієм Карпюком рішуче взявся за відродження в області м’ясного й молочного скотарства, турбується про розвиток цукрової галузі й має в цій справі певні успіхи. З його поверненням в область (а до цього Борис Клімчук працював Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Азербайджан) на Волині більш прозоро став працювати бізнес, значно зросли відрахування в бюджет із Волинської та Ягодинської митниць.

Тож єдиний шлях у опонентів довести свою перевагу перед Борисом Клімчуком — це працювати краще, ніж він і його команда. Поки що це мало кому вдається.

 

Волинська область.