Правила є! Гроші є! Але працювати немає змоги...

Очевидно, такий результат депутатського волевиявлення мусить мати якесь аргументоване і логічне пояснення. Воно криється в «історії питання». Але спочатку трішки теорії. В правовій державі правила витрачання державних коштів, у тому числі коштів місцевих бюджетів, мав би регулювати закон. З 2000 року працював Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

У березні 2008-го Верховна Рада України згаданий документ скасувала. Від чого життя у державі не зупинилося. Тож Кабмін процес держзакупівель регулював своїми постановами. До регулювання долучалися Мінекономіки, Мінфін, Держказначейство, Мінрегіонбуд, Держкомстат — видаючи свої відповідні накази, хоча такий стан речей суперечив Конституції...

Народні депутати демонстрували пристрасну увагу до цього питання: з- під їхнього пера вийшло щонайменше три десятки законопроектів, покликаних регулювати держзакупівлі. Але щастя бути розглянутим у сесійній залі й набрати більшість голосів народних депутатів мав лише один документ. В останній день червня «Голос України» опублікував Закон України «Про здійснення державних закупівель» № 2289-VІ, котрий вводиться в дію через 30 днів від дня опублікування. Тобто 30 липня 2010 року.

Досвід з організації тендерних закупівель не додає мені впевненості, що на це запитання можна відповісти оптимістично. Хоча й дуже хочеться! Одначе аналіз тексту нового закону змушує залишатися реалістом.

Закон вимагає, щоб замовник (розпорядник державних коштів) спочатку визначився з предметом закупівлі. Законодавець визначив цей термін як: «Товари, роботи чи послуги, які закуповуються замовником». Закон зобов’язує замовника визначати предмет закупівлі в порядку, встановленому Мінекономіки. На сьогодні такого порядку немає.

З досвіду можу сказати: найчастіше закуповують роботи і послуги. В законі перший термін чітко визначено: «Роботи — проектування, будівництво нових, розширення, реконструкція, капітальний ремонт та реставрація існуючих об’єктів і споруд виробничого та невиробничого призначення, роботи із нормування у будівництві, геологорозвідувальні роботи, технічне переоснащення діючих підприємств та супровідні роботам послуги, у тому числі геодезичні роботи, буріння, сейсмічні дослідження, аеро- і супутникова фотозйомка та інші послуги».

Беремо конкретний приклад: на ремонт науково-дослідницького судна з держбюджету дають два мільйони гривень. Перший крок за законом — визначитися з предметом закупівлі. З документа випливає, що судноремонтні роботи — це... не роботи! Тоді, може, послуги? Читаємо: «Послуги — будь-яка закупівля (крім товарів і робіт), включаючи транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, медичне та побутове обслуговування, поточний ремонт, лізинг, найм (оренда), а також фінансові, банківські послуги». Тобто і не послуги. То як же розпоряднику коштів правильно відремонтувати теплохід?

Послуги закуповують на календарний рік (бюджетний період). Роботи закуповують в повному обсязі на весь період їх виконання. Таким чином, судноремонтні роботи, як послуги, потрібно закупити в повному обсязі і виконати їх до кінця року. Тобто у розпорядника коштів на все про все є п’ять місяців. За цей час він має: організувати і провести процедуру закупівлі послуг з виконання судноремонтних робіт; укласти з переможцем договір; передати судно за актом приймання-передачі; контролювати, щоб теплохід відремонтували згідно з судноремонтними відомостями. До того ж на процедуру конкурсу, що закінчується укладанням договору закупівлі, потрібно два місяці. Його реєстрація в Держказначействі займе ще мінімум десять днів.

Станом на сьогодні форма річного плану закупівель «Уповноваженим органом» (див. закон. — Авт.) ще не розроблена і не затверджена. Припустимо, що розпорядник коштів вже надав до Держказначейства свій річний план держзакупівель за минулорічною формою. Для того, щоб заплатити гроші за договором, в Держказначействі скрупульозно перевірять весь пакет документів, у т. ч. і річний план закупівель. У разі, якщо у жовтні буде затверджена нова форма плану, то є реальний ризик, що замовник не зможе заплатити: тому що форма може стати іншою, а, отже, Держказначейство матиме підстави відмовитися перераховувати гроші замовника.

Типову документацію конкурсних торгів, за законом, має розробити і затвердити знову-таки «Уповноважений орган». Розпорядники коштів мають брати її за взірець. Але в нашому конкретному випадку (ремонт судна) перелік робіт визначає замовник у судноремонтних відомостях і цей перелік є складовою і невід’ємною частиною конкурсної документації. В типовій документації не буде судноремонтних відомостей, а, значить, не буде переліку робіт. І це в той час, коли закон вимагає, щоб в документації були детальні креслення, схеми, визначена кількість робіт і т. д. і т. п. Отже, за стандартною документацією неможливо провести процедуру відкритих торгів на закупівлю послуг із виконання судноремонтних робіт на конкретному теплоході.

У замовника робіт (послуг) є два ймовірні шляхи виходу з ситуації. Перший: зачекати, доки «Уповноважений орган» розробить і затвердить форму річного плану закупівель, стандартну документацію конкурсних торгів, форму оголошення про проведення відкритих торгів, і вже тоді розпочати процедуру. Такий шлях має свої переваги — замовник не порушить вимог тендерного законодавства і не втратить іміджу надійного партнера: зуміє уникнути команди «Стоп» від Держказначейства при перерахунку коштів виконавцю за надані послуги.

Арифметика каже, що на власне ремонт судна у підрядника залишиться півтора місяця. А ремонт такого складного інженерного витвору, як судно, може виявити щось на кшталт заміни деталей головного двигуна, що не було заздалегідь передбачено в судноремонтних відомостях. Це означає, що потрібні додаткові види ремонту, додаткові витрати і час на ремонт. Це тягне за собою процес укладання додаткової угоди між замовником та виконавцем. Маємо врахувати те, що до регіональних підрозділів Держказначейства після 25 грудня ходити немає сенсу — оплату за договорами в ці дні вони не здійснюють. Якщо виконавець навіть образиться, але перетерпить, то державний інтерес спрацює безвідмовно: невикористані розпорядником цього року бюджетні кошти повернуться в державний бюджет «автоматом».

Що в підсумку отримуємо? Замовник — наполовину розібране судно і повну невизначеність на наступний рік. Точніше, якраз повну визначеність: знову організовувати і проводити конкурс. Хто дасть гарантію, що переможцем стане «старий» підрядник? А раптом переможе підприємство із Миколаєва? Як і за які кошти нещасному замовнику відбуксирувати напіврозібране судно із Севастополя до Миколаєва?

Можна піти іншим шляхом: не очікуючи затвердження нових форм документів, передбачених законом, розпочати процедуру закупівлі — оголосити про проведення конкурсу. Якщо розпочати процедуру другого серпня, то законодавство дозволяє 20 вересня визначитися з переможцем торгів, а 25 — укласти договір. Отже, на ремонт судна залишається три місяці. А це вдвічі більше, аніж при першому варіанті організації роботи.

Позитив нового закону в тому, що нарешті законодавець визначив правила, за якими будуть здійснювати закупівлі за державний кошт. Негатив полягає в точному дотриманні цих правил. Небагато розпорядників державних коштів зможуть використати за призначенням отримані гроші. Отже, очікувати на ефективне використання державних мільйонів не доводиться. Через вимушено неефективний менеджмент підлеглих у вищого керівництва можуть виникнути сумніви у здібностях керівників-розпорядників, а у правоохоронців — підстави для порушення справи про адміністративне правопорушення...