Козацькі чоботи-довгожителі

Загалом таких чобіт (цілих та фрагментованих) налічується понад три з половиною сотні. Окремі з цих екземплярів (найціліші) представлено в музеї Національного історико-меморіального заповідника «Поле Берестецької битви» в селі Пляшева Радивилівського району (на знімку).

Кажуть, що виготовлення таких чобіт трималося у секреті, і цей секрет й досі не розвіданий. Відомо лише, що чоботи-довгожителі було виготовлено зі шкіри ялівок або молодих бичків, що є більш цупкою і водонепроникною, ніж шкіра дорослих корів. Ще один незаперечний факт: козаки змащували свої чоботи дьогтем — багато з найдених екземплярів і досі зберігають його запах. Характерно також, що ще в середині сімнадцятого століття не в усіх козацьких чоботях підошва мала більший виріз із одного боку (що розрізняло чоботи для правої та лівої ноги). Крім того, вони ще не мали підборів. Замість них до підошви за допомогою трьох металевих шипів кріпилися металеві підківки. Таке взуття було найкраще пристосоване для верхової їзди. Загалом у козаків було й чимало звичаїв, пов’язаних із чобітьми. Приміром, перед походом насипали своєї землі під устілку чобіт, щоби цілим та неушкодженим повернутися додому.

Хоч би як там було, але те, що козацькі чоботи зберегли свою цілісність протягом трьох із половиною століть, — факт, який не тільки викликає захоплення, а й потребує спеціальних досліджень. Можливо, завдяки цим дослідженням і відкриється древній секрет чоботарства.