Безпартійним є голова Вінницької облради Григорій Заболотний (на знімку ліворуч). Свого часу вийшов із партії («Наша Україна») міський голова Вінниці Володимир Гройсман (на знімку праворуч). Про те, що обидва названі керівники балотуватимуться на наступних виборах до місцевих органів влади, без жодного сумніву ведуть мову не тільки політологи. В цьому переконані й виборці. Надто високий авторитет мають названі очільники.
— Навіть якщо Заболотний чи Гройсман не визначаться з вибором політичної сили, з якою можна буде йти на вибори, то якась з політичних партій знайде їх сама, — прогнозує вінницький політолог Олександр Логінов. — З такими кандидатами, безперечно, буде у виграші політична сила, під чиї знамена стануть два нинішні голови — облради й міста. То з ким можуть вийти на старт жовтневих перегонів Григорій Заболотний і Володимир Гройсман?
Мені по дорозі з професіоналами
— Я поки що в роздумах, — сказав із приводу участі у виборах до місцевих органів влади Григорій Заболотний після нещодавньої сесії облради. — Шукаю команду, яка буде сповідувати демократичні цінності, працюватиме заради інтересів регіону, його людей на ділі, а не на словах. Це мають бути професіонали. З ними мені завжди по дорозі. Бо тоді легко працювати. Є взаєморозуміння. А значить, можна багато зробити. Коли ж зусилля витрачати на з’ясування стосунків, коли опиняєшся у ситуації Лебедя, Рака й Щуки — тоді не варто у воза впрягатися. Марна справа. Дякувати долі, дотепер у нас в області була міцна, згуртована команда. Дуже сподіваюся на те, що зі зміною влади не зміниться взаєморозуміння, не стане меншим прагнення старатися заради людей.
За словами Григорія Заболотного, є ще один бік медалі. «Якщо не піти на вибори, — каже він, — люди можуть оцінити це по-своєму. Мовляв, здалися раніше бою чи без бою лягли плиском...»
На думку співрозмовника, нині на Вінниччині є дві найбільш впливові політичні сили. В однієї з них — БЮТ — рейтинг становить двадцять вісім відсотків. Інша — Партія регіонів має не набагато меншу довіру в електорату: двадцять п’ять відсотків. Тринадцять відсотків виборців довіряють партії Сергія Тігіпка. Щоправда, партосередки цієї політичної сили мають своє поширення здебільшого в обласному центрі й декількох районах. Від семи до восьми відсотків рейтинг партії Яценюка. Неповні три відсотки довіри до «Нашої України» і соціалістів. Розгалужену мережу на території регіону має ще одна політична сила — партія Петра Порошенка «Солідарність». Ймовірно, її може використати хтось із політичних лідерів для об’єднання, відтак — впливу на виборців.
— Я маю повне право уважно придивитися до кожної зі щойно названих політичних сил, — продовжує Григорій Заболотний, — з тією метою, щоб зрозуміти, яка команда найбільш згуртована і в якій найбільше професіоналів, з котрими можна буде досягати позитивних результатів для області. З дилетантами працювати нецікаво й не хочеться, точніше, не буду. Краще читатиму лекції для студентів в університеті...
БВГ — «Блок Володимира Гройсмана»
Саме під таким знаменом планував міський голова Вінниці Володимир Гройсман йти на наступні вибори. Про це він говорив навесні нинішнього року в одному з інтерв’ю. Створення блоку пояснював бажанням «максимально наблизити депутатів міської ради до територіальної громади»:
— Вважаю своїм обов’язком провести, в тому числі блоком, нормальних і відповідальних людей, які за чотири роки довели, що можуть ефективно працювати в депутатському корпусі, можуть дивитися людям в очі. В основі будь-яких дій лежать рішення. А рішення приймають депутати. Тому я вестиму потужну, професійну команду, з якою сьогодні працюю і результати діяльності якої можна оцінити теж сьогодні.
Але ситуація змінилася. Треба вибирати партійних попутників. Повернення Гройсмана до лав «Нашої України» — такий варіант відкидають навіть ті, хто далекий від політики. І не тільки через низький рейтинг «нашоукраїнців». Якщо лави цієї партії залишили авторитетні в області люди...
Партія регіонів має свого кандидата — Миколу Форманюка, який на минулих виборах був опонентом нинішнього міського голови Вінниці. Звичайно, представлять свого кандидата й інші політичні сили, але...
— Насправді в Гройсмана нині немає достойного опонента, — продовжує розмову політолог Олександр Логінов. — Молодий міський голова за короткий час утвердив свій авторитет конкретними справами. Їх можна, як то кажуть, і побачити, про них можна й почути. Це найкраща агітація. Слід наголосити, що молодість — теж вагомий аргумент на користь Володимира Гройсмана. Йому тільки 32, а він уже на рівних спілкується з Президентом, іншими керівниками держави. Додала авторитету його участь у кількох популярних політичних передачах на центральних каналах телебачення, де він достойно дискутував із відомими в країні політиками. Гройсман — публічна людина. Формувати позитивний імідж йому допомагають політтехнологи. Не секрет, що ще на попередніх виборах він користувався їхніми послугами. Весь цей час не відмовляється від їхніх порад.
Незважаючи на те, що сам Володимир Борисович ще не назвав політичну силу, колір прапора якої йому найбільше імпонує, за деякими прогнозами, це може бути нинішня провладна партія. Нового голову облдержадміністрації Миколу Джигу недавно обрано керівником облорганізації ПР. Утім, політологи кажуть, якщо до них пристане й Володимир Гройсман, він тільки втратить від того. Чому? Бо в лавах синьо-білих з’явилося немало «перебіжчиків». Зрозуміло, сталося це після того, коли місцевих регіоналів очолив голова облдержадміністрації. Виборці не шанують тих, хто міняє партквитки відповідно до ситуації. Такі люди кидають тінь на інших членів партії.
Можливо, Гройсман балотуватиметься від якоїсь молодої політичної сили. Для нього, зрештою, це не так важливо. Його авторитету достатньо для повторної перемоги на виборах міського голови Вінниці. На цьому сходяться в думках немало тих, хто аналізує політичну ситуацію в регіоні. До речі, місто над Південним Бугом, очільником якого є наймолодший міський голова серед своїх колег з інших обласних центрів, входить до десятки тих міст, де створено найкращі умови для проживання його мешканців.
Вінницька область.
