У Кам’янці-Подільському ходять чутки про загарбання природної пам’ятки національного значення — Смотрицького каньйону
Спочатку про каньйон, де почалося якесь масштабне будівництво, заговорили на інтернет-форумах. Їх завсідники попросили міського голову пояснити, що насправді відбувається. Керівник громади на офіційному сайті міськради ситуацію розтлумачив. Прокоментував її в місцевих ЗМІ та запевнив, що жодного капітального будівництва рада не допустить, частину ж заповідної території — п’ять гектарів — справді за рішенням міськвиконкому від 22 травня 2009 року передано міжнародній громадській організації «Наша спадщина» для благоустрою та облаштування відпочинкової зони для мешканців міста. Одночасно тут розташувався молодіжний табір лідерства й здорового способу життя.
«Каньйон річки Смотрич — унікальне природне утворення, яке яскраво ілюструє розвиток геологічних процесів протягом 420 мільйонів років. Каньйон та скельні виходи венду-силуру в районі міста Кам’янця-Подільського — стратиграфічна, палеонтологічна, геоморфологічна пам’ятка». (За інформацією Державної геологічної служби України.) «Цінністю каньйону є біорізноманіття карнизів, берегів та прибережної зони. У древніх скелях закарбовані в камінь вимерлі в минулі епохи рослини й тварини, що послужило поштовхом до надання йому статусу пам’ятки природи загальнодержавного значення (постанова Ради Міністрів УРСР №139 від 21 березня 1984 року). Площа каньйону — 80 гектарів. На цій території виявлено 835 видів з 381 роду і 94 родин, з яких 23 види внесено до Червоної книги України». (За матеріалами НПП «Подільські Товтри».)
У світі не так багато подібного. Найвідоміший, звісно, Великий каньйон річки Колорадо в США. Ближче до України — долина річки Тара Подгорице в Чорногорії. Смотрицький каньйон — їх побратим. Недавно цю унікальну територію (в межах заповідного міста) подавали на конкурс «Сім чудес України». Ще раніше активно говорили про внесення каньйону в список ЮНЕСКО. Заявку готував Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець» (НІАЗ). Згодом розмови стихли. Заввідділом НІАЗу Лариса Рудюк повідомила, що подання доведеться заповнювати вдруге — вже за новими вимогами. А на це треба кошти. Якщо їх виділить міськрада, роботу буде завершено. Власне, міська рада має бути в цьому попереду, а не ми, вважають у НІАЗі. До того ж пам’ятка не архітектурна, а природна, нею швидше має опікуватися Національний природний парк «Подільські Товтри». Дирекція парку — за кількадесят метрів від приміщення НІАЗу. «Хто ж може бути вищим за місцеву раду на її території? — риторично запитує заступник директора Юрій Боєв. — Яке рада рішення прийняла, таке й виконується. А якби ми побачили якісь порушення, давно б в усі дзвони били».
«У Смотрицького каньйону три господарі», — каже заступник міського голови Олег Демчук. Крім згаданих, він називає ще комунальне підприємство «Кам’янецький парк», яке мало б наводити чистоту в долині річки, що частково є й... вулицями міста. «Таку велику територію доглянути нікому не під силу, не вистачає людей, грошей, техніки, насправді каньйон сьогодні безгоспний».
У пошуках господарів
У 2007 році на 13-й сесії міськради затвердили перспективну програму збереження та раціонального використання природно-рекреаційних ресурсів Смотрицького каньйону в межах міста Кам’янця-Подільського на 2007-2015 роки. Каньйон поділили на зони, в одних не можна навіть траву косити, в інших дозволяється рубати кущі-самосад та облаштовувати місця для культурного відпочинку громадян з дитячими, спортивними майданчиками, атракціонами. Важливим моментом програми є очищення від сміття та благоустрій території. Бо за роки каньйон перетворився на великий несанкціонований смітник. Жодні суботники не допомагали, хоч сміття на скелях часто збирали альпіністи, внизу — студенти. Влада взялася залучати до впорядкування цієї території інвесторів. Проте пошуки не одразу увінчалися успіхом.
«Під те, що сьогодні робиться в каньйоні, є солідна нормативно-правова база, — каже Олег Демчук. — Це і згадана програма, і стратегічний план економічного розвитку міста, і комплексна програма з розвитку туризму до 2015 року. Готуючи ці документи, ми спиралися на експертну оцінку території, моніторинг ландшафту, розроблені науковцями НІАЗу та Національного університету, Національного парку.
Найцінніші для науки — скелі, на яких поселилися реліктові рослини, зауважує Юрій Боєв. Важливо зберегти в природному вигляді й прибережну смугу, наголошує відомий подільський біолог Людмила Любінська. Ділянка, віддана для рекреації, такої цінності не має — цей висновок ще раніше зробили фахівці університету. Перша зацікавленість нею з боку інвесторів з’явилася в 2009 році. Громадська організація з міжнародним статусом «Наша спадщина», що вже добре відома в місті цікавими заходами для дітей та юнацтва, родинними фестивалями, акціями за здоровий спосіб життя, подала заяву про участь у перетворенні частини лівого берега річки в Смотрицькому каньйоні, від Новопланівського мосту до шлюзів зі смітника на місце культурного відпочинку.
Паркан від варварів
На недавньому брифінгу голова «Нашої спадщини» Валерій Каспров розповів, що в таборі здорового способу життя над річкою будуть розвивати екстремальний туризм, активно відпочивати родинами, організовуватимуть заходи для молоді та дітей. Усе це дасть можливість популяризувати місто, каньйон, налагодити міжнародні зв’язки з прихильниками здорового відпочинку, навіть залучити інвестиції. Відхилив закиди про те, що за «Нашою спадщиною» стоять високопосадовці з Києва. Вітчизняні та зарубіжні благодійники дають гроші на проект, але не хочуть, щоб звучали їхні імена, повідомив Каспров. «Наша спадщина» й раніше не завжди розкривала прізвища своїх меценатів. Однак кошторис перетворення каньйону в рай для відпочинку загалом складає немало — десять мільйонів гривень. Тому безкорисливих добродіїв громада хоче знати в лице. Невже вони не ставлять мети відбити згодом свої внески?! Досвід облаштування рекреаційних зон при заповідних об’єктах у світі є. Від Валерія Каспрова почули про те, що і над Смотричем такі зони будуть, а частина майбутніх послуг може бути й платна. Навідавшись на місце подій, журналісти жодної капітальної споруди справді не побачили, ні розважального комплексу, ні басейну у каньйоні не будують. Тут лише намети та тимчасові розбірні споруди. На цьому місці була колись Онуфріївська вулиця, отож є залишки будівель. Ось активісти відкопали льох, який правив місцем зборищ для наркоманів. «Почистимо його і пристосуємо під щось потрібне, — каже Валерій Каспров. — Хочемо, щоб до нашого проекту приєдналися молоді люди з різних організацій, наприклад, із «Пласту». Хоч ми належимо до однієї з релігійних громад, жодного релігійного спрямування цей проект не має.
«Наша спадщина» очистила цю частину каньйону від сміття. 120 великих мішків було вивезено. Та після кожного чергового вихідного знову набирався цілий віз сміття. Каньйон — популярне місце пікніків, майже постійно — зі спиртним. Активісти з «Нашої спадщини» його на дух не переносять, отож додумалися з двох боків приведеної в порядок території встановити огорожу, яка сягала до самої води. У прибережній смузі це неприпустимо, хай навіть і тимчасово. Краще б вони встановили аншлаги, на яких подали б всю інформацію про свій проект. Може, дехто із відпочиваючих не кинув би сміття після пікніка на місці відпочинку. А може, до «Спадщини» приєдналися б небайдужі люди? А ще варто було б перед початком робіт провести широку піар-кампанію. Так робить кожний громадський осередок, що себе поважає. Не було б тоді чуток та підозр. Важливо діяти прозоро, то й не доведеться виправдовуватися. Для громадян справді важливо, щоб місце відпочинку залишалося доступним для кожного мешканця, тим більше, що в місті немає пляжу, й парк ще чекає на впорядкування. Так, культура багатьох наших співгромадян культурою називатися не може. Але ж і ніхто не має права вбачати в тій чи іншій людині потенційного варвара.
