Андрій Демиденко — український поет-пісняр. Народний артист України, академік, професор, лауреат міжнародних премій. Вже другий рік на Полтавщині в селі Нові Мартиновичі проходить пісенно-мистецький фестиваль Андрія Демиденка «Душі криниця», в якому беруть участь і столичні гості. Перед початком концерту поет розповів про себе та фестиваль.
— Андрію Петровичу, як виникла ідея такого фестивалю і з чим вона пов’язана?
— Ідея належить полтавцям. А пов’язана з тим, що село Мартиновичі Поліського району на Київщині, де я народився, Чорнобиль з’їв. І мої земляки переселилися в Пирятинський район, збудували тут Нові Мартиновичі. Полтавці сприйняли їх як рідних. Але дуже хотілося, щоб втрачена назавжди прадідівська земля Київщини продовжувалась хоч би в серці моїх земляків на Полтавщині. Отак і виникла ідея фестивалю «Душі криниця». Він бере початок з села Нові Мартиновичі, куди приїздять відомі митці, а потім продовжується в обласних центрах. В цьому фестивалі кожна область творить концертну програму, яка складається з пісень і поезій Андрія Демиденка, своїми талантами. І тільки окремі артисти приїжджають зі столиці. Кожна область несе щось нове, неповторне.
— Чи охоче столичні артисти жертвують комфортом, їдучи сюди?
— Вони щасливі поїхати з таким поетом, як Андрій Демиденко!
— «Я бачу вашу літературну стежку — вона аж дзвенить!» — сказав Андрій Малишко про вашу поезію. Чи передбачив він ваше майбутнє?
— Вам видніше. А ще Олесь Гончар сказав, що Андрій Демиденко — це видатне явище нашої національної культури. Я щасливий, що патріархи української літератури підтримували мене. Хоч я пережив і безмежну заздрість через популярність моїх творів. Зате навчився бути критичнішим.
— Наскільки вдалося фестивалеві прищепити поліські традиції на Полтавщині?
— Тут талановиті люди, добрі організатори, як-от режисер, музикант і артист Володимир Прокопенко. Ці артисти не поступаються — як не майстерністю, то душею — столичним метрам естради. Кажу це щиро, люблячи і тих, і тих. З їхньою допомогою традиції відроджуються.
— Ви пишете двома мовами?
— Буває, що й російською. Це відомі твори «Хрустальные цепи», «Счастье», «Война сердец». Знаєте, тут є відчуття, що ти можеш ще щось. Звісно, я — український поет і, сподіваюсь, ним залишусь.
— А чи є у вас улюблена своя пісня?
— Це важке запитання. Я не відповім.
— Ви можете назвати Нові Мартиновичі своєю малою батьківщиною?
— Я вже вважаю Нові Мартиновичі малою батьківщиною. Хоч до кінця днів своїх не забуду старі Мартиновичі на Київщині.
Фестиваль пройшов успішно. Публіка радо вітала його учасників оплесками. Андрій Демиденко читав вірші, а під кінець виконав свою відому пісню «Хрустальные цепи».
 
Полтавська область.