Сироти на крилах «Чайки»

По-перше, свого часу багато хто з них побували на морському узбережжі. По-друге, тут, у літньому таборі «Чайка» при Кам’янсько-Дніпровській санаторній СШІ класні наставники й дивовижне місце для відпочинку.

Вода в лимані останніми роками дивно очищується, тому виходити з неї не хочеться. Але треба. На дітей, крім водних процедур, чекають інші захопливі заходи. До слова, директор санаторної школи-інтернату Микола Бурка авторитетно заявляє: «Територія наша набагато мальовничіша, затишніша, ніж на морських базах».

На 79 школярів працюють 24 вихователі, а у них фантазії й можливості організувати дозвілля хоч відбавляй. Між п’ятьма прийманнями їжі й сном час розписано по хвилинах. Не «Артек», звичайно, за масштабами, але «не нудно, кльово, прикольно»...

Тут не гаять час, нудячись від неробства й туги. Він збігає, як у будь-якому таборі, швидко й з користю. Діти встигають засмагнути, оздоровитися, набратися вражень. Адже зміна триває не 14 днів, а два з половиною місяці.

—Можемо прийняти 180 дітлахів, а колись тут відпочивали більш як 200, — розповідає директор «Чайки» Олександр Клюєв. — Держава на утримання сиріт гроші виділяє справно. Нам залишається облаштовувати побут, зміцнювати базу.

Нашу розмову делікатно перервали брати-близнюки Балабанови (на знімку) з Молочанська.

— А можна заспівати для вас?

І заспівали прямо в їдальні — могутньо, красиво, майже професійно.

— Вітя й Сергій — десятикласники. Беруть участь в оглядах і фестивалях, — розповідає вихователь Євгенія Бут. — Незабаром поїдуть до Києва, де представлятимуть регіон. Мріють зустрітися з Михайлом Поплавським, який, можливо, візьме участь в їхній долі...

Цього потребують усі інтернатівці. Комусь може допомогти ректор, іншим директор чи бізнесмен. Так хочеться, щоб вони зустрілись на шляху сиріт.

 

Кам’янка-Дніпровська

Запорізької області.