Василь Микитович Осадчук передплачує парламентську газету з 1992 року. У той час, коли він трудився в радгоспі-заводі ім. Поліни Осипенко, публікації «Голосу України» допомагали в його виробничій і громадській роботі. Вірніше буде сказати — всій родині Осадчуків: за зізнанням дружини Ганни Василівни, газету штудіювали і вона, і два сини.
Після виходу на пенсію Василь Осадчук своїм звичкам не зрадив: так само бере активну участь у громадському житті селища Орлівка. Тепер, щоправда, виключно на громадських засадах. Проте і селищному, і районному, і севастопольському начальству доводиться несолодко, коли Василь Микитович ставить їм запитання: чому кілька сотень метрів газопроводу до селища ведуть ось уже більше десятка років, але так і не можуть довести, хоча за цей час газифікували не одне село навколо Орлівки? Або чому влада не змусить місцевого підприємця відновити асфальтне покриття сільської вулиці, яке зіпсували хури, що привозять бізнесменові ходовий товар?
Василь Микитович після того, як прийняв від кореспондента «Голосу України» приз, який належить йому за підсумками передплати, відразу поставив завдання й перед журналістом — вивчити багаторічне листування селян з різними інстанціями на предмет газифікації. «Ми розраховуємо, що публікація в парламентській газеті змусить народних депутатів все-таки звернути увагу на наші проблеми», — поділився своїми сподіваннями пенсіонер і багаторічний передплатник «Голосу».
На знімку: подружжя Осадчуків з Орлівки: Ганна Василівна й Василь Микитович.
Фото автора.
