Цього тижня в Білорусі висаджується європейський десант. Учора до Мінська прибула заступник генерального секретаря Європейської служби зовнішніх дій Хельга Шмід, щоби, як сказала гостя, ознайомитися зі станом справ у відносинах ЄС і Білорусі. У повідомленні прес-служби МЗС країни зазначається, що під час перемовин обговорювалися перспективи розвитку співробітництва, у тому числі у форматі Східного партнерства. Прикметно, що пані Шмід запланувала зустрічі не тільки з високопосадовцями, а і з представниками громадянських організацій. І офіційний Мінськ цього разу вирішив не заперечувати проти таких зустрічей.

Мало того... Завтра в Мінську чекають спецдоповідача ПАРЄ Андреа Рігоні, 27 лютого — голову групи Європейської народної партії в Європарламенті Сандру Калнієте. І в програмі візиту європредставників анонсують зустрічі не тільки із представниками влади, а і з лідерами опозиційних Об’єднаної громадянської партії, Білоруського народного фронту, руху «За свободу», громадянської кампанії «Говори правду»... І вже наприкінці тижня в Білорусі очікують заокеанського гостя — заступника помічника держсекретаря США у справах Європи і Євразії Еріка Рубіна.

Схоже, активне посередництво Білорусі в урегулюванні російсько-українського воєнного протистояння не минуло непоміченим. Про необхідність перегляду відносин з Мінськом на Заході заговорили ще пару місяців тому. Зацікавленість обопільна. Прикметно, що в провідних виданнях і агентствах у переліку рубрик уже з’явилася «Білорусь—ЄС». Двосторонні відносини Мінська з Ригою і Вільнюсом переживають справжній підйом. Більше того, в Мінську очікують на запрошення взяти участь у ризькому саміті Східного партнерства, запланованому на 20—22 травня. А мета зустрічі — поглибити співробітництво між ЄС та його східними партнерами.

Отже, дипломатичну блокаду Білорусі, яку ще кілька років тому називали останньою диктатурою Європи, перервано? Стала країна демократичнішою чи існують інші причини в дипломатичній відлизі? З такими запитаннями «Голос України» звернувся до керівника аналітичних проектів інформаційної компанії БелаПАН Олександра Класковського:

— Навряд чи гості з Європи змовлялися нагрянути так дружно, але водночас ця низка візитів показова. Дає плоди прихована робота білоруської дипломатії останні півтора року, спрямована на нормалізацію відносин із Заходом. Утім, тут не було б щастя, та нещастя допомогло. Європа вочевидь стала м’якішою стосовно Мінська під впливом конфлікту в Україні.

На перший план вийшли міркування геополітики. Вимоги в галузі демократизації до білоруського режиму явно ослабнули: не до того. Мінську віддають належне за балансування і миротворчі зусилля в українському питанні.

Олександр Лукашенко навіть одержав шанс бути запрошеним на травневий саміт Східного партнерства.

А білоруська опозиція опинилася у драматичній ситуації. З одного боку, вона завжди виступала за зближення з Європою, з другого — сьогодні цей процес пішов без відкручування гайок у країні. Навпаки, у багатьох відчуття, що Європа, мовляв, «зливає» білоруську опозицію.

Утім, було б наївно сподіватися, що Брюссель або Вашингтон стануть боротися за білоруську демократію сильніше, ніж самі білоруси. А суспільство сьогодні в переважній своїй частині налякане українським сюжетом. Посилився запит на стабільність, нехай і біднувату.

Тож процес суперечливий: нормалізація відносин Мінська з Європою розширює можливість для геополітичного маневру, певною мірою працює на незалежність країни, але водночас без внутрішніх реформ здатна спричинити консервацію жорсткого авторитаризму.