Жертвувати своїми відпустками та літнім відпочинком, навіть задля такої важливої справи, як підготовка до жовтневих виборів, у партійних організаціях краю не поспішають. До того ж майже всі наводять один аргумент: окрім затверджених Верховною Радою строків проведення, не оприлюднений сам закон про вибори. Але, думається, млявість передвиборного процесу на місцях зумовлена насамперед тим, що самі партійні осередки ще не визначились із своїми кандидатами. Певних труднощів на цьому шляху завдало повернення до мажоритарних висуванців.

Реальні справи — сильніші за партійний мандат

Хмельницький міський голова Сергій Мельник не раз зауважував, що, незважаючи на раніше відсутню норму закону, в обласному центрі вже пройшла своєрідну апробацію змішана система виборів. Мається на увазі те, що, хоча депутати й обиралися за партійними списками, всі вони були закріплені за конкретними округами. Зрештою, саме таку наближеність депутата до свого виборця і його відповідальність за життя в конкретному регіоні й передбачає мажоритарна система. До честі хмельницьких міських депутатів, проблеми «свого» округу виявилися важливішими за міжпартійні непорозуміння, і це допомогло у розв’язанні багатьох соціальних та економічних проблем міста.

Щось подібне спостерігалось і в обласній раді. Нерідко депутати обстоювали інтереси саме своїх районних центрів та міст, і фракційна приналежність у таких питаннях не мала особливого значення. Тож тепер, коли з’явилася можливість незалежно від партійного кольору обстоювати чи то власні, чи то громадські інтереси, охочі знайдуться.

Очевидно, що на таку роль претендуватимуть насамперед лідери місцевого масштабу, а це переважно господарники, котрі, скажімо, зуміли втримати на плаву підприємство, добитися гарних урожаїв чи досягли успіхів у будівництві. Їх потенційна перевага очевидна і для партій. У партійних осередках добре розуміють, що на цих виборах загальнодержавні бренди очільників партій відіграватимуть другорядну роль — у своїх органах влади громада захоче бачити людей справді ініціативних і дієвих. Тому полювання за такими вже розпочалося. Паралельно з формуванням партійних списків для пропорційної системи голосування йде активний пошук тих, хто сам виборюватиме право на депутатський мандат.

Можливо, для декого це й справді стане шансом отримати його без усяких додаткових зобов’язань. Але вже тепер партії не приховують, що підтримуватимуть тих мажоритарників, котрі зголосяться з ними співпрацювати. Мало того, вони навіть готові заплющити очі на те, що, можливо, дотепер такі кандидати були в іншому політичному таборі.

Час домовленостей

Саме такий настав нині, коли формуються списки висуванців. Не секрет, що певний «кадровий» голод в області відчуватимуть регіонали. Адже до перемоги на президентських виборах їх рейтинги серед подолян були не надто високими, тоді засвітитись у лавах регіоналів вважалося не дуже добрим знаком. Недаремно у нинішньому складі обласної ради ПР була представлена лише десятьма відсотками від загальної кількості обранців. Зате понад третину мандатів свого часу отримали бютівці і чверть — «нашоукраїнці».

Нинішні прогнози свідчать про те, що ситуація може змінитись. Адже регіонали прагнуть утвердитися на всіх рівнях влади і, зрозуміло, робитимуть усе, щоб не тільки здобути перемогу при голосуванні за списками, а й прихилити на свій бік самовисуванців.

Однією з ключових для краю фігур, навколо якої відбуватиметься серйозна боротьба, стане посада хмельницького міського голови. Хоча нинішній очільник міста ще офіційно не заявив про своє бажання висувати свою кандидатуру на цю посаду, проте всім зрозуміло, що саме він, швидше за все, знову претендуватиме на неї. Сьогодні міська влада та голова мають чим звітувати, і те, що їм вдалося вирішити чимало соціально-економічних проблем обласного центру, — безсумнівний козир на виборах. Однак головна інтрига полягає в тому, що Сергій Мельник був і поки що залишається висуванцем БЮТу. З одного боку, зрадити партії, як це зробив дехто із його земляків-однопартійців, під час виборчої кампанії — крок надто ризикований. Адже серед хмельницького електорату БЮТ, як і інші патріотично налаштовані партії, залишаються доволі популярними. З другого, регіонали не проти підкріпити свої тили потужним і популярним міським головою. І хоча жодних офіційних підтверджень немає, містом уже поповзли чутки про можливу співпрацю з ним. Але хіба не так само ризиковано не підтримати таку пропозицію?

Можна припустити, що перед такою дилемою стоятиме переважна більшість мажоритарників. А партії не приховують, що готові завойовувати прихильність кожного висуванця. Так, голова хмельницької міської організації Партії регіонів Анатолій Лаврентій у місцевій пресі повідомив, що вже є декілька угод з громадськими організаціями та іншими політичними силами про співпрацю в усіх місцевих радах та в усіх гілках виконавчої влади. Не відмовляються від такої ідеї і в «Батьківщині», — розповів голова фракції БЮТ в обласній раді Валентин Савченко. Бути в опозиції — це зовсім не означає відсторонитися від тих, хто на місцях по-справжньому працює як на користь громади, так і на розбудову держави. Зважаючи на всі ці обставини, вже тепер можна припустити, що поділ за мажоритарно-пропорційною системою 50 на 50, як це пропонує закон, може бути доволі умовним. І хоча нинішні передвиборні угоди не мають юридичної сили, проте в разі перемоги відсторонитися від партійної залежності мажоритарникам буде проблематично.

Утім, основні передвиборні події розгорнуться не раніше вересня. Тож як у кандидатів, так і у виборців ще є час, щоб визначитися зі своїми симпатіями.

 

Хмельницький.