Фонд держмайна України презентував нову Програму приватизації на 2010—2014 роки — про правила інвестиційного руху.

 На авіасалоні у Фарнборо підписано контракт на поставку 20 літаків Ан-158 — про оплески.
 На Львівщині відкрили нове газове родовище — про дивне, яке поруч.
Нова приватизаційна програма, про потребу прийняття якої так довго мовчали більшовики, нарешті постала на суд громадськості, хоч до затвердження її в парламенті ще неблизько. Голова ФДМУ Олександр Рябченко, коментуючи її основні положення, навряд чи розчарував потенційних покупців заводів і пароплавів. Програма не містить поняття «промисловий інвестор» і передбачає продаж об’єктів разом із земельними ділянками. Це означає, що претендентів на державне майно значно побільшає, а самі об’єкти зростуть неабияк у ціні. З огляду на те, що під державними активами перебуває близько 0,4 відсотка території країни, приватизаційне відомство цілком виправдано сподівається додатково виручити 50—70 мільярдів гривень.
Однак і спостерігачі, й інвестори в один голос заявляють, що цього не задосить. Для активізації приватизаційного процесу ще треба захистити його від корупційних впливів та непрозорості. Багато хто вважає, що конкурс із приватизації, скажімо, «Луганськтепловоза» провели, усунувши одного з претендентів за надуманим приводом, що стало предметом і судових розбірок, і гальмування грошових розрахунків за об’єкт. У бік боротьби за «чистоту конкурсу» відбувається не так рух, як певні зрушення. Тепер у разі, якщо об’єкт не продаватиметься, обумовленої знижки у 30 відсотків не буде, що свідчить про наміри все розпродати чесно й задешево. Упевнений, що експерти віднайдуть набагато більше відмінностей між тим, що мали (дотепер продаємо держвласність за програмою 2000—2002 років), і тим, що одержимо після узгодження в міністерствах та затвердження в парламенті. Але й без того зрозуміло, що вирішальне слово залишиться за «капітанами» великого бізнесу, вплив яких на приватизаційні процеси зараз незаперечний. Олександр Рябченко говорить про те саме, але іншими словами. Мовляв, ФДМУ тимчасово призупиняє продаж на фондових біржах акцій обленерго, зважаючи на прохання інвестиційних та пенсійних фондів, які не можуть брати більш як один відсоток. З’явиться попит, то їм підуть назустріч. Тим часом попит згорнувся після того, як три потужні бізнесові групи припинили запеклу боротьбу один з одним, домовившись про компромісний обмін акціями. І як наслідок стали власниками від 70 до 94 відсотків акцій енергопостачальних компаній. Тож остаточна редакція представленої програми, як на мене, з’явиться не раніше, як її оцінять і підредагують потенційні претенденти на державні активи.
Звістка про контракт на закупівлю 20 реактивних регіональних літаків Ан-158 російською лізинговою компанією «Іллюшин Фінанс Ко» змусила аплодувати не лише Прем’єр-міністра Миколу Азарова. Бо це, по суті, перший конкретний контракт концерну «Антонов». Бо це матеріальне підтвердження виходу українського авіапрому на новий рівень і водночас — неабияка запорука відновлення нормального робочого ритму на державному підприємстві «Антонов» та Харківському авіазаводі, з якими пов’язані надії на серійне виробництво Анів. До слова, попередник законтрактованого літака —Ан-148 користується не меншим попитом, завдяки конструкції та експлуатаційним якостям, про що свідчить портфель замовлень у 130 одиниць!
Зрештою, це ознака того, що галузь машинобудування у другому півріччі може стати локомотивом економічного розвитку країни. Уряд тверезо оцінює зростання ВВП у першому півріччі на 6,3 відсотка після глибини падіння торік. Так само він не переоцінює креативних здібностей своїх міністрів, чиє керівництво часто-густо не усуває, а створює проблеми. І доводиться вказувати навіть міністрові освіти, як школяру: не хочете ажіотажу в приймальних комісіях вузів — подовжте на два тижні термін здачі документів.
Очевидно Прем’єр-міністрові не до подібних порад. Помітне зростання світових цін на зерно вже навіяло рішення про випуск облігацій внутрішньої державної позики для фінансування операцій Аграрного фонду із закупівлі зерна. Уряд емітує ОВДП — і надасть кредит Аграрному фонду (держбюджет дозволяє Мінфіну залучити додатково 5 мільярдів внутрішніх запозичень). Зерно знадобиться для того, щоб запобігти гіпотетично можливій продовольчій інфляції. Але додатковий випуск боргових зобов’язань істотно збільшить кількість ОВДП в обігу, що підніме дохідність цінних паперів, поставить під сумнів їх ліквідність для інвесторів. А ще лічені дні лишаються до засідання ради директорів МВФ (28 липня ), яке має остаточно вирішити обсяги й умови надання чергових траншів кредиту «стенд бай». Уряд зробив усе можливе для того, щоб дістатися позитивного для країни рішення.
Якщо підписання нових угод пройде, як і намічено, то вже у вересні можна очікувати на гроші від МВФ. Якщо наші міністри потребують порад, то громадяни потребують з огляду на це пояснень. І щонайперше, з приводу шокового підняття тарифів на природний газ для населення. Їх не задовольняє міністерська «арифметика», згідно з якою 50-відсоткове підняття тарифів на газ дає 20-відсоткове зростання житлово-комунальних тарифів. Бо всім відомо, що в тарифі на централізоване гаряче водопостачання «сидять» і газ, і електроенергія, і заробітна плата, які зросли або зростають також. А це означає, що житлово-комунальні тарифи за всіх рівних умов мають зрости чи не на 30 відсотків.
Ще менше довіряють громадяни запевненням представників НАК «Нафтогаз України», буцімто для городян подорожчає тільки газ для приготування їжі. За оцінками Мінпраці, взагалі влада пішла назустріч громадянам, оскільки перебрала на себе їхні обов’язки. Адже перелік необхідних для отримання субсидій документів скорочено з восьми до двох — для пенсіонерів (декларація і заява на одержання субсидії) і до трьох — для працездатних (плюс довідка про доходи). Водночас кількість претендентів на субсидії навіть за міністерськими підрахунками зросте вдвічі — до 1,5 мільйона сімей. Додам, що кожній сім’ї уряд планує компенсувати видатки на оплату житлово-комунальних послуг, якщо вони перевищують 15 відсотків доходу для працездатних і 10 — для непрацездатних.
Чимало коментаторів вважає, що підняття тарифів на газ не тягне за собою негативних наслідків для бюджету. Попри те, що борги за житлово-комунальні послуги на сьогодні має кожен п’ятий власник лицьового рахунку. І те, що за природним падінням попиту на газ для населення стоїть цілком природне скорочення споживання приватних споживачів.
...Тиждень розпочався зі звістки про відкриття нового газового родовища на Львівщині. Про це забули вже наступного дня, бо не така ж це й дивина. Але хіба не дивно, що нас повсякчас запевняють, буцімто газу власного видобутку цілком достатньо для внутрішнього споживання, тоді як тарифи на нього підвищують?