На першому ж засіданні наглядової ради планується розглянути питання модернізації Кременчуцького НПЗ, поліпшення його фінансових результатів і збільшення обсягів поставок нафти на завод до 6 млн. т на рік

 У «справі «Укртатнафти», про яку неодноразово писав «Голос України», нарешті було поставлено крапку. Держава в особі Мінпаливенерго та «Нафтогазу» — з одного боку, і відомі українські бізнесмени — з другого, зуміли домовитися й об’єднатися з питання подальшого розвитку підприємства. Адже, по суті, мета обох сторін однакова: істотне насичення вітчизняного роздрібного ринку нафтопродуктів паливом за стабільними цінами, які не піддані різним коливанням. До речі, аналогічне завдання ставилося ще в 1994 році, при створенні спільного українсько-татарстанського підприємства «Укртатнафта» на базі Кременчуцького НПЗ...

14 липня відбулися загальні збори акціонерів ПАО «Укртатнафта» (Кременчуцький НПЗ), які в сукупності володіють 99,896% акцій підприємства. На них був оновлений склад наглядової ради компанії, яку очолив голова правління НАК «Нафтогаз України» Євген Бакулін. Також до його складу увійшли ще п’ять представників держструктур. Це означає, що держава повернула під свій контроль не просто лідера нафтопереробної галузі України й найбільшого в країні нафтотрейдера, а один з найважливіших стратегічних об’єктів вітчизняної промисловості.

Нагадаємо, що все це стало можливим після того, як маніпуляції татарських партнерів з акціями «Укртатнафти» одержали належну оцінку в усіх наших судах різних інстанцій — від Господарського суду Полтавської області до Верховного Суду України. Відповідно до їхніх постанов, визнано незаконними придбання: 18,3% акцій «Укртатнафти» офшорними компаніями «Sea Group Іnternatіonal» та «АмRUZ Tradіng», 8,6% акцій — безпосередньо «Татнефтою», 27,8% акцій — Держкоммайном Татарстану.

До жовтня 2007 року татарські акціонери повністю й безроздільно контролювали Кременчуцький НПЗ, одержуючи величезні доходи від його роботи. В модернізацію і розвиток виробництва вкладати кошти ніхто не квапився, тому останню нову установку на заводі ввели в дію в 2001 році. Розрекламований у 2004 році «масштабний проект разом із компанією LG», на який татарські акціонери обіцяли витратити не менш як 2 млрд. дол. США, через два роки був відкладений через нібито «несприятливу кон’юнктуру українського ринку нафтопродуктів», а незабаром про нього й геть забули. Так само, як і про те, що, відповідно до міжурядового договору, «Тат нафта» була зобов’язана щорічно поставляти на Кременчуцький НПЗ по 8 млн. т нафти, але, замість цього, не було жодного року, коли б сировина прийшла на завод в обумовлених обсягах — недопоставки за 1994-2006 рр. становили 66 млн. т на загальну суму в 2,53 млрд. дол. А з кінця 2007 року татарські акціонери взагалі організували блокаду підприємства з боку російських операторів нафтового експорту, та ще й відкрито бойкотували всі збори акціонерів компанії. Також можна додати, що нове керівництво «Укртатнафти» на чолі з Павлом Овчаренком, відновленим на посаді голови правління за рішенням Сумського апеляційного суду, виявило накопичену й прострочену кредиторську заборгованість у розмірі 3,7 млрд. грн., що була штучно сформована за часів, коли заводом фактично керували менеджери з Казані.

Тож Мінпаливенерго і «Нафтогаз» мають намір разом із приватними акціонерами «Укртатнафти» якнайшвидше виправляти ситуацію. На першому ж засіданні наглядової ради планується розглянути питання модернізації Кременчуцького НПЗ, поліпшення його фінансових результатів і збільшення обсягів поставок нафти на завод до 6 млн. тонн на рік.

Слід зазначити, що нинішнє правління компанії вже почало активно діяти. Так, у І півріччі 2010 року, порівняно з аналогічним періодом 2009 року, випуск бензину збільшився на 29,9%, дизпалива — на 61,8%, мазуту — на 25,2%, поставки нафти виросли на 60,5%, глибина переробки нафти збільшилася до 94% (середній показник по галузі — 73%). Цього року на модернізацію заводу буде спрямовано 770 млн. грн., що дозволить уже наприкінці року перейти на випуск бензинів, які відповідають вимогам стандарту «Євро-4», а до 1 січня 2011 року — виробляти дизпаливо «Євро-5».

І, щоб намічене не залишилося тільки планами, процес контролюватиме держава, що може і суворо запитати, і підставити плече у важку хвилину.

Фото Олександра КЛИМЕНКА (з архіву «Голосу України»).