Голова Дніпропетровської обласної виборчої комісії Юрій КИРПА має тридцять п’ять років досвіду в організації і проведенні виборів у місцеві органи влади. Як каже він сам, пройшов усі етапи цього процесу і пережив усі виборчі системи. Перегони, які на нас чекають восени, будуть нелегкими для всіх учасників, вважає він.
— А насамперед — для членів комісій, серед яких багато буде новачків, — каже Юрій Кирпа. — За такий короткий строк, який відводиться на вибори, вони не встигнуть вивчити досконально закон — добре, якщо всі його прочитають. На все відводять шістдесят днів, але реально виборча кампанія відбуватиметься у ще стисліші строки і розпочнеться тоді, коли будуть утворені виборчі комісії. Реєстрація кандидатів закінчується за 22 дні до виборів, мінус «день мовчання» — отже, на агітаційну роботу залишається три тижні. І от за цей короткий час кандидати мають завоювати виборців своїми програмами, а виборці — засвоїти нові правила гри і зорієнтуватися, за кого ж їм голосувати.
— А які проблеми найчастіше виникали у вас, як голови комісії, під час минулих виборів і які норми закону, на ваш погляд, найбільше гальмували виборчий процес?
— Це були питання, пов’язані з реєстрацією кандидатів. Пам’ятаю, останнє судове рішення у цьому зв’язку приймалося о третій ночі в день виборів. На ранок треба було повідомити усі 1400 дільничних комісій, щоб вони викреслили із списку одну із партій, а якщо за неї й проголосують, то вважати ці голоси недійсними.
Багато часу забирали підписні листи. Я завжди був противником їх складання, бо вони перетворювали виборчий процес на бізнес, а значення не мали жодного. Чи могла комісія заперечити чийсь підпис? Ні. Для того, щоб довести підробку, треба було замовляти графологічну експертизу. Одне слово, у цих справах можна було зав’язнути. Нині цю норму замінили грошовою заставою, що, на моє переконання, відсікає тих кандидатів, якими рухає «спортивний інтерес».
Уже після виборів ми провели до двадцяти засідань. Пов’язані вони були в основному із припиненням повноважень окремих депутатів: хтось одночасно пройшов і до обласної, і до Верховної Ради і поїхав до Києва, а хтось відмовився вступати у відповідну партійну фракцію. Список депутатів від БЮТу, наприклад, в обласній раді за цей час обновився більш як удвоє: сьогодні уже зареєстровано депутата, який значиться у партійному списку під номером 38, а мандатів лише 18. Що насамперед свідчить про якість складання списків, а це дуже велика проблема.
— Із прийняттям нового закону щось зміниться у цій системі?
— Гадаю, що нічого. Тут криється ще одна з виборчих технологій. Одіозну особу, за яку не проголосують, «ховають» десь, наприклад, під 15—20 номером, до якого люди не дочитуються (інтерес середньостатистичного виборця до списків закінчується на першій п’ятірці, допитливого — на десятці), а потім партія відкликає тих, хто пройшов, і автоматично на їхні місця посуваються ті, кого треба було «протягнути».
— На цих виборах нам пропонують змішану систему, тобто половину депутатів обиратимемо за партійними списками, половину — на мажоритарних округах. На останніх люди покладають особливі надії, бо вважають, що це будуть «їхні» депутати, не залежні від партій, які виконуватимуть волю виборців, а не політичних лідерів.
— Не зовсім так. Адже кандидатів-мажоритарників, так само, як і міських голів, теж висуватимуть політичні партії. І якщо партія висуне безпартійного, а не члена своєї організації, то очевидно, що він матиме перед нею певні зобов’язання.
Щодо партійних списків, то їх зможуть подавати тільки ті партії, яким на 31 жовтня виповниться не менше року і якщо, відповідно, вона має у цій області, місті, районі свої осередки.
— Ви уже згадували про грошову заставу. Ймовірно, що вона відсіче не тільки тих, хто йде у депутати заради «спортивного інтересу», а й людей достойних, які не зможуть заплатити.
— До речі, цю норму пропонувалося скасувати, але пропозицію відхилили. Розмір застави коливається від 0,1 відсотка мінімальної зарплати (а з першого жовтня вона має становити 907 грн.) для кандидатів у депутати сільської, селищної ради до десяти мінімальних зарплат — для тих, хто балотуватиметься на міського голову в місті з районним поділом, і для політичних партій, які подаватимуть списки кандидатів на багатомандатних округах. Кандидат у депутати обласної ради у мажоритарному окрузі, наприклад, має внести заставу в розмірі п’яти мінімальних зарплат — це трохи більш як 4,5 тис. грн. Гроші повертаються тільки тим, хто переможе. Звичайно, це когось зупинить. Але я не думаю, що грошова застава стане найбільшим бар’єром для тих, хто вирішив іти в політику.
Недоцільно, я вважаю, й територіальні виборчі комісії — аж до районного рівня — формувати в центрі. Іншої необхідності, окрім спроби жорсткого контролю виборчого процесу провладними партіями, я в цьому не бачу. Логічніше було б створити ієрархічну вертикаль: Центральна виборча комісія формує обласні, а вже обласна — міські та районні.
Розпитувала Тетяна КОЛЯДИНСЬКА.
