Про VІІ збори Світового конгресу українських юристів

РОЗГЛЯНУВШИ сучасний стан розвитку політико-правової системи України, перспективи і шляхи її реформування в контексті забезпечення реалізації конституційного принципу «верховенства права» як гарантії демократичного розвитку України та ОБГОВОРИВШИ проблеми втілення конституційної, політичної, адміністративної і соціально-економічної реформ та розбудови системи правосуддя в Україні, а також питання подальшої гармонізації національного законодавства з міжнародними правовими стандартами і нормами, ВІДЗНАЧАЮТЬ, що у період після прийняття Конституції України, визначення стратегічного курсу на інтеграцію України до Європейського Союзу, ратифікації Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, обрання парламентом першого в історії України Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, ухвалення низки законів, спрямованих на захист прав і свобод людини, в Україні створилась нова правова ситуація, коли людина, її життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнані найвищою цінністю.

Конституція України стала визначальним чинником демократичного розвитку, забезпечення державного суверенітету, гарантією незворотності соціально-економічних і політичних перетворень. Основний Закон задекларував, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.

Разом з тим збори констатують, що потенціал Конституції України не був реалізований у повній мірі насамперед через те, що не було забезпечено прийняття низки конституційних законів, покликаних утворити необхідну для її втілення ефективну правову систему.

Конституційна реформа 2004 року, яка ставила за мету перехід до парламентсько-президентської форми правління, посилення відповідальності політичних партій за формування і діяльність уряду, реформування системи адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування, не у повній мірі досягла своїх цілей у визначених параметрах, оскільки політичний період 2008-2009 років супроводжувався гострими інституційними конфліктами, обумовленими політичною конкуренцією напередодні президентських виборів 2010 року. Внаслідок цього мали місце порушення балансу між гілками влади, загострення протистояння між такими державними інституціями, як: Президент, уряд і парламент. На стан конституційного регулювання суспільних відносин негативно вплинули відновлення функції «загального» прокурорського нагляду, запровадження імперативного депутатського мандата. У ході реформи не вдалося усунути дуалізм у виконавчій владі і наповнити реальним змістом систему місцевого самоврядування.

Це мало наслідком гальмування економічних і політичних реформ, позначилося на темпі вирішення соціальних проблем, які безпосередньо стосуються кожного громадянина. У державному і суспільному житті активізувалися негативні тенденції правового нігілізму, нехтування норм Конституції України, соціально-політичної апатії громадян.

VІІ збори Світового конгресу українських юристів ЗВЕРТАЮТЬ УВАГУ на те, що в сучасних політико-правових реаліях головне завдання політичної та правової еліти української держави полягає в тому, щоб разом зі збереженням демократичних цінностей забезпечити ефективне функціонування державних інститутів. Подальша розбудова правової держави повинна супроводжуватися і спиратися на демократичні процедури та механізми. Демократія має розглядатися одночасно як мета і засіб реалізації сформульованих завдань. Підкреслюємо, що правова держава - це громадянське суспільство, повноважний парламент і суди, які забезпечують контроль за діяльністю органів державної влади. Ефективна вертикаль такої влади є позитивом лише за умови наявності незалежної та якісної судової системи, відкритої діяльності інститутів громадянського суспільства, повноцінного виконання парламентом представницької та контрольної функцій.

Тому зусилля українських юристів повинні бути спрямовані на послідовне утвердження принципу «верховенства права» у розбудові демократичної, соціальної і правової держави; неухильне забезпечення прав і свобод людини у законотворчій, правоохоронній та правозастосовчій діяльності. Реалізація цих стратегічних завдань передбачає низку послідовних кроків.

У гуманітарній, правовій і політичній сферах, у галузі державного будівництва і розвитку громадянського суспільства:

— удосконалення юридичних гарантій прав і свобод людини шляхом розширення змісту політичних прав громадян України, що сприятиме їх участі у місцевому самоврядуванні та управлінні державою; переосмислення і оптимізація широкого спектра соціальних прав та свобод людини і громадянина з метою їх наближення до реальних можливостей держави забезпечувати та гарантувати ці права; створення законодавчих механізмів реалізації «новітніх» конституційних прав людини — на мир, екологічну та ядерну безпеку тощо; унормування в законах України дієвих механізмів гарантування конституційних колективних прав і свобод людини та громадянина, що можуть бути реалізовані у виборах, референдумах, мирних зборах, мітингах, походах і демонстраціях, страйках тощо; створення правових механізмів для забезпечення належної реалізації конституційних прав і свобод окремих категорій осіб: зі спеціальним соціальним статусом (біженці, переміщені та повернуті особи, особи без громадянства, трудові мігранти, особи, позбавлені волі в судовому порядку, особи з обмеженими можливостями), за віковим цензом (діти, люди похилого віку), за професійним статусом (військовослужбовці); створення належних гарантій для діяльності неурядових, у тому числі й міжнародних і зарубіжних правозахисних організацій; посилення усіх видів і форм відповідальності, у тому числі й держави, за порушення прав і свобод людини та громадянина; удосконалення процесуальних і процедурних механізмів судового та позасудового захисту прав людини в Україні з використанням як національних, так і міжнародних засобів;

— головними напрямами розвитку юридичних механізмів забезпечення політичного процесу повинні стати подальше поглиблення політичного плюралізму, змагальності та конкурентності у суспільно-політичному житті; удосконалення пропорційної системи виборів і уніфікація виборчого законодавства шляхом розробки та ухвалення Виборчого кодексу України; законодавче врегулювання прав опозиції; подальша розбудова інститутів громадянського суспільства і, в першу чергу, удосконалення юридичних гарантій свободи слова, функціонування засобів масової інформації;

— важливою складовою створення конституційних гарантій правової держави є внесення докорінних змін у систему правосуддя в Україні як на рівні Основного Закону, так і у поточне законодавство, зокрема ухвалення у новій редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який повинен бути спрямований на забезпечення: доступності і справедливості правосуддя, що має здійснюватись у розумні строки; деполітизації; запобігання зловживання правом з боку суддів, що передбачає, зокрема, зміни у механізмі призначення суддів на посади і звільнення, у процедурах формування суддівського корпусу, притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; приведення у відповідність до європейських стандартів системи та засад діяльності органів, що відповідають за формування високопрофесійного суддівського корпусу; удосконалення конституційних основ формування системи судів з метою забезпечення сталості судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, як того вимагає Європейська конвенція з прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини тощо; подальше реформування кримінальної юстиції шляхом ухвалення нового Кримінального процесуального кодексу України, ліквідації зайвих бюрократичних процесуальних процедур і введення нових видів кримінального провадження; унеможливлення інституційного тиску щодо винесення обвинувального вироку; забезпечення процесуальної рівності і змагальності сторін; зміни ролі і процедур досудового розслідування, функцій прокурора і слідчого; оновлення доказового права; врегулювання порядку перегляду справ у зв’язку з рішеннями Європейського суду з прав людини; встановлення громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів; реформування пенітенціарної системи у напрямку її гуманізації; посилення ролі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини тощо;

— створення конституційних передумов для удосконалення інституціональних засад парламентаризму в Україні шляхом запровадження чіткого розподілу повноважень між різними гілками влади, що унеможливить дуалізм виконавчої влади і вибудує надійну систему стримувань і противаг; оптимізації законодавчого процесу і підвищення ефективності роботи вищого законодавчого органу з подальшим можливим переходом до двопалатного парламенту; розробки і реалізації концепції адміністративно-територіальної реформи з метою децентралізації державних функцій і утвердження реального місцевого самоврядування.

— законодавче забезпечення сталого розвитку національної економіки, що вимагає здійснення ефективної податкової реформи, спрямованої на стимулювання ділової активності та виробництва, інноваційної діяльності, зниження податкового тиску; активізації інвестиційної політики, створення сприятливих умов для залучення в економіку країни вітчизняних та іноземних інвестиційних ресурсів; подальшого формування активного ділового середовища на засадах вільної конкуренції, підтримки середнього та малого бізнесу, фінансового оздоровлення підприємств; захисту прав громадян і юридичних осіб на землю, створення конкурентоспроможного агропромислового комплексу; реформування бюджетної політики, спрямованої на забезпечення збалансованості державного бюджету, децентралізації бюджетної системи, визначення пріоритетних бюджетних програм; вироблення ефективної грошово-кредитної політики;

— реалізація ефективної соціальної політики шляхом прийняття національної програми боротьби з бідністю; реформування пенсійної системи з метою суттєвого поліпшення рівня життя пенсіонерів; підвищення якості і доступності медичних послуг; запровадження ефективної системи соціального страхування; реформування системи освіти шляхом запровадження нових вимог і стандартів, що відповідають рівню провідних країн світу, посилення міжнародних зв’язків на рівні вищих навчальних закладів.

Конгрес наголошує, що здійснення зазначених реформ потребує системного комплексного підходу в управлінській діяльності держави, розробки та реалізації відповідних національних програм, удосконалення порядку призначення на державну службу та її проходження, посилення боротьби з корупцією і злочинністю.

Перед юридичною наукою стоять завдання щодо аналізу, узагальнення та формулювання теоретичних положень, які є актуальними насамперед для реформування і практики застосування Основного Закону, здійснення фундаментальних досліджень стосовно законодавчого забезпечення подальших реформ у державі.

Збори Світового конгресу закликають усіх юристів України, юристів українського походження з інших країн світу докласти вичерпних зусиль для сприяння утвердженню конституційного принципу «верховенства права» в усіх сферах державного і суспільного життя, подальшої розбудови демократії в Україні.

Зважаючи на те, що вирішення зазначених у цій резолюції завдань значною мірою залежить від вищих органів державної влади та інститутів громадянського суспільства України, вважаємо за необхідне направити резолюцію VІІ зборів Світового конгресу українських юристів до Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, засобів масової інформації.