Пришкільні табори як вид організації дозвілля дітей у канікулярний час визнають альтернативою тому, що раніше називали піонертабором.«Альтернативою для незаможних», — з різким формулюванням одного зі співрозмовників доводиться погодитися: витрати батьків на пришкільний двотижневий табір складалися із семи гривень на обід і ще трьох-п’яти — на проїзд. Разом: сотні півтори, якщо без морозива, лимонаду й чіпсів. Але, навіть додавши вартість «розкоші», виходить у рази менше, ніж путівка. Середня її ціна на три тижні перебування в Севастополі й передмісті перетнула тритисячну позначку. За «все включено» в «Артеку» батьки платять десятки тисяч.
Ось чому пришкільні табори мають популярність і у дітей, і у батьків. За статистикою, наданою у міськуправлінні освіти і науки, на початку літа в таборах при ЗОШ відпочило вісім тисяч дітей (40 відсотків від загального числа школярів).
Практики мріють про те, щоб на державному рівні було розроблено і прийнято документ, який регламентує діяльність і таборів, і педагогів, котрі працюють у них.
Якщо вже пришкільні табори виконують соціальне замовлення, то варто було б ще й усунути очевидну соціальну несправедливість. Дітей-сиріт і позбавлених батьківської опіки, а також тих, хто виховується в прийомних сім’ях або дитбудинках сімейного типу, за бюджетні гроші законодавець дозволив оздоровлювати лише раз на рік. Отже, цим знедоленим відвідування пришкільного табору закриває навіть теоретичну можливість потрапити в той самий «Артек» чи заклад рангом скромніше.
Проте севастопольським дітям скаржитися гріх: тепле море, сонце й Кримські гори їм доступніші, ніж дітям зі степових регіонів. Хоча батьки можуть посперечатися, який вид дитячого відпочинку більше до душі: без особливих забаганок, але чітко організований шкільними педагогами, чи безконтрольні купання в морі (на знімку) й прогулянки в гірському лісі...
Севастополь.
Фото автора.
