Перед черговим візитом патріарха Російської православної церкви Кирила представники УПЦ МП заспокоювали всіх стурбованих його частим гостюванням в Україні: мета приїзду — суто пастирська, про якісь політичні причини не йдеться. Сам предстоятель РПЦ також підтвердив духовні мотиви, які покликали його в дорогу: «Ви здивуєтеся, але я прилетів не з певною метою. Я прилетів помолитися з народом...»
На жаль, дивуватися не довелося. Уже перші дні перебування на українській землі показали, що «молитва», як того й остерігалися вірні інших церков та експерти, може бути тонко, по-візантійськи, присвячена конкретній політичній меті. Навіть просякнута єлеєм і запахом ладану, вона не втрачає небезпечного впливу на людей, які щиро зустрічають свого пастира і з благоволінням ловлять кожне слово «святійшого владики». Патріарх Кирило — не тільки суперник предстоятелів інших церков, насамперед, він конкурує — і досить успішно — з Володимиром Путіним та Дмитром Медведєвим за звання «собіратєля» православних земель в новітню імперію. Одна річ — газовим вентилем виривати паростки окремішньої від Москви національної самосвідомості і брутально нарощувати свою присутність на чужій території, і зовсім інша — хрестом та проникливим словом вкладати в голови вірних ідеї «Русского мира», об’єднаного російською церквою та культурою.
У проповіді в одеському Спасо-Преображенському соборі «аполітичний» пастир «канонічних» православних духовність своїх намірів, не бентежачись, «конвертував» у конкретну мирську агітку: закликав вірних пам’ятати, що «історичні трагедії, пережиті єдиним народом Святої Русі в недавні часи, були Божим покаранням — Бог відвернувся від людей». На щастя, за спостереженням владики, нині в Україні політична ситуація стабілізувалася. Алілуя владним парафіянам, які осіняють своє деклароване благочестя лише в храмах окремо взятого патріархату, а поза літургіями не цурається гріховних земних марнот? Адже ця їхня «стабілізація», за «моніторингом» РПЦ, «повертає Бога до людей»...
Не довелося здивуватися й ефективності намірів московського гостя прискорити об’єднання розгалуженого українського православ’я. Позиція — всім «повернутися в лоно материнської церкви і покаятися» надто далеко відводить від тієї дороги, що веде до «єдиного Храму». Здається, тут уже йдеться навіть не про принцип, а про переступлення Христової заповіді: «Якщо ви вітаєте лише братів ваших, що особливого робите?..»
... Досі була переконана, що живу в світській країні, де церква відділена від держави. Але виділення вочевидь величезних державних коштів на підготовку візиту патріарха Кирила, на багатогодинні трансляції його проповідей і хресних ходів по УТ-1 скасували моє наївне уявлення. А тисячні загони правоохоронців, обшуки перехожих, що мали нещастя потрапити в зону «віп-пересування»? Перечитайте Нагірну проповідь Ісуса Христа...