Володимир Яловий: «Повернути авторитет Києва як столичного міста»

— Спонукало те, що в нашій країні недооцінювалась роль місцевого самоврядування як ефективної форми народовладдя. Якось так склалося, що останнім часом ми навіть перестали дискутувати на цю тему, тоді як у більшості цивілізованих країн місцеве самоврядування стало ключовою ланкою розвитку, основою громадянського суспільства

Що стосується висновків, то я, в основному спираючись на столичний досвід, доводжу, що давно назріла пора створити Київський регіон як окрему адміністративно-територіальну одиницю, внісши певні зміни до Конституції України. Я запропонував таку систему управління столицею і прилеглими територіями, де б на першому місці стояли інтереси конкретних людей та територіальних громад в органічному поєднанні з інтересами держави.

Ми повинні зрозуміти, що Київ давно вийшов за рамки міських меж і має зону впливу в економічному й соціальному вимірах на навколишні території. Хіба ж не видно, що рівень життя киян і мешканців прилеглих до столиці територій суттєво відрізняється? Що люди цих районів працюють, часто тимчасово проживають у Києві, а користуватися засобами соціального захисту практично не мають можливості? І зовсім безглуздо лунали пропозиції деяких керівників столиці ввести ті чи інші обмеження в правах людей, що доїжджають до столиці.

От я і ставлю питання про вирівнювання умов життя у столиці й у прилеглій місцевості. Не штучно, а економічно, через рівномірний розподіл продуктивних сил, оптимізацію виробництва, через органи місцевого самоврядування — без будь-яких обмежень громадян України. Створення такої територіальної одиниці, як Київський регіон, дасть можливість урегулювати наболілі проблеми.

— Колись це був єдиний регіон, і шкоди від цього не було ніякої. Але зараз говорити про об’єднання Києва і області важко, бо це різні сектори економіки, різні управлінські еліти.

Я веду мову не про механічне об’єднання територій, а про об’єднання економічних інтересів із розбудовою на новому рівні органів місцевого самоврядування. Думаю, що на часі створення ради регіону як вищого органу координації діяльності цих територій. Тобто я за те, щоб зберегти столичне місто й область, натомість створити Київський регіон як територіальну одиницю нової якості, де через раду регіонів спільно розв’язувати всі економічні й соціальні проблеми в інтересах, передусім, людей, які проживають навколо столиці. Ми ж знаємо, як приміром, вирішуються подібні проблеми у Франції, де в самому Парижі проживає 2 мільйони мешканців, а у Великому Парижі (разом із прилеглими округами) — 10 мільйонів. І всі життєві потреби людей там вирішуються органічно, без ущемлення інтересів провінції. Подібних прикладів в інших країнах чимало.

— Щоб правильно відповісти на це запитання, треба об’єктивно оцінити, в якому становищі українська столиця опинилася нині. Гірко констатувати, але доведеться визнати, що Київ за останні роки втратив лідируючі позиції в країні. Раніше він був кращим містом в Україні з благоустрою, економіки. Високими темпами велося будівництво, щороку вводилися нові станції метрополітену. Й не треба кивати на світову кризу. Ще задовго до її початку місто за багатьома показниками стало сповзати вниз. Вас не турбує, наприклад, те, що виконання столичного бюджету в 2009 році ледь дотягувало до 65 відсотків? А в першому півріччі 2010 року — 87?

Такого ганебного показника, здається, немає в жодному з великих міст України. Трапляються недовиконання, але щоб такою мірою?! Це ж столиця. Сюди стікаються податки з інших територій, бо багато підприємств реєструються в Києві, а діють у регіонах. Платять податки в Києві й десятки тисяч людей, які живуть в інших містах, а працюють у столиці.

А давайте поглянемо на благоустрій Києва, на його санітарний стан. Коли ще було в одному з найкрасивіших міст Європи стільки бруду, як нині? В жахливому становищі опинилися парки та сквери. Вони безжально винищуються, забудовуються другорядними об’єктами, газонами їздять машини, при найменших буревіях валяться старі дерева. А на кожному кроці — рвані газети, пусті пляшки, бруд і антисанітарія.

Ще не так давно під час підбиття підсумків всеукраїнського конкурсу на краще місто з благоустрою Київ неодмінно займав якщо не перше, то обов’язково призове місце. А нині Києва навіть немає у списку відзначених.

Пригадаймо, як у недалекому минулому вводилися, крім ліній метро, тролейбусні, автобусні маршрути, оновлювався парк машин. Коли востаннє відкривалася хоч одна станція метро? Коли в Київ завозилися нові трамваї, тролейбуси, автобуси.

І так — куди не кинь. Зате корупція в Києві розросталась у небувалих масштабах. Хто хоч раз звертався до влади у питаннях земельних, пов’язаних із нерухомістю, будівництвом чи встановленням кіосків, підтвердить, які шалені гроші вимагають чиновники, щоб вирішити питання, що їх вони повинні здійснювати за своїми повноваженнями. Здирання хабарів стало тотальним у всіх сферах діяльності міської влади. Якщо до цього додати розкрадання бюджетних коштів, як це недавно трапилося в одному з кардіологічних центрів, де було поцуплено десятки мільйонів гривень під виглядом закупівлі препаратів і техніки, то стане зрозумілим, чому Київ опинився в такому сумному становищі.

Навіть побіжний аналіз свідчить, що з бюджетних джерел, які розкрадаються, та з бізнес-структур Києва, котрі тратять гроші на хабарі, зникають зі столичного бюджету мільярдні кошти. Це той величезний резерв, котрий можна було б використати на те, щоб Київ став сучасним, розвинутим, ще красивішим містом.

І ще одне. Не так давно в українській столиці працювала низка підприємств комунальної власності, які живили економіку, давали можливість впливати на соціальні процеси та рівень обслуговування киян. Усе, що могло приносити в міський бюджет кошти, роздавалося наліво й направо. Втрачено контрольний пакет у муніципальному банку «Хрещатик», «Київводоканалі», «Київмлині», «Київенерго», «Київгазі», «Київхлібі». За безцінь продавалися київська земля і нерухомість.

Пам’ятаєте, до приходу Черновецького міська влада робила все, щоб хліб у Києві був найдешевшим і, незважаючи на проблеми, цього вдавалося досягти протягом багатьох років. Міська влада допомагала селянам збирати врожай, і за рахунок цього купували зерно зі значним здешевленням. Нині яка ціна київського хліба, ви знаєте. Тобто влада абсолютно відійшла від людей, перестала опікатися їхніми інтересами. Пам’ятають кияни, як завдяки послідовній політиці минулої влади довгий час трималися стабільними ціни на овочі та фрукти.

Самоврядування в Києві зведено нанівець, влада фактично стала непідконтрольною киянам. Нехтується статут міста. Забуті взагалі органи самоорганізації населення. Централізація на рівні міста коштів і управлінських функцій призвели до значного обмеження можливостей районних адміністрацій і рад.

Погляньмо на події, що розгорнулися навколо зоологічного парку. Мова не тільки про те, що там загадковим чином помирають тварини. Біда в тому, що Київський зоопарк у рік його сторіччя був виключений зі світової асоціації зоопарків, перетворився на засіб збагачення певних осіб за рахунок розміщення на його території атракціонів, кіосків та різної всячини. За чотири роки не вкладено жодної копійки в забудову нових павільйонів.

Прикладів того, що авторитет української столиці з кожним днем падає в очах міжнародної спільноти, немало. Дивуються офіційні гості й туристи й з того, що з неймовірною швидкістю зникають з вулиць і парків зелені насадження. Не розуміють експерти різних рівнів, чому ми так недбало ставимося до культурної та історичної спадщини. Не сприймають гості й хаотичну, висотну забудову центру Києва.

І результат. Якщо раніше на святкування Дня Києва з’їжджалися десятки зарубіжних делегацій, то зараз їх одиниці. Не бачили ми на офіційному прийомі в честь Дня Києва відомих дипломатів, урядових представників зарубіжжя, видатних людей, відомих представників культури, науки, мистецтва, як це бувало раніше.

— Безумовно, ще є час, щоб привести до нормального стану київські вулиці, дороги, парки, сквери, добудувати готелі, інші об’єкти, одне слово, все, що визначає обличчя Києва. Для цього треба не так уже й багато. Передусім навести лад у самій київській владі, що вже, як ми бачимо, робиться. До влади повинні прийти люди, які є справжніми патріотами свого міста, керівники, котрі можуть встановити людський діалог із киянами, представниками бізнесових кіл, які можуть і хочуть вкласти гроші в благоустрій столиці, в розбудову її інфраструктури.

Нині, в принципі, достатньо таких об’єктів, як ресторани, готелі, зони відпочинку. Їх треба тільки довести до розуму — добудувати, оздобити, прикрасити.

Ясна річ, необхідно оновити міський транспорт, дороги, тротуари, озеленити, вулиці. Хіба це така складна робота?

Вважаю дуже актуальним налагодити нормальний діалог між міською адміністрацією і районною владою. Їй треба повернути раніше відібрані функції, і вони можуть дуже багато зробити. Тут немає непосильних завдань, потрібне лише бажання працювати на Київ, на киян, а не на власні кишені. І діяти професійно, продумано, цілеспрямовано. Я з радістю зустрів призначення Олександра Попова — досвідченого, сучасного професіонала, людину, яка знає, що таке міські проблеми, першим заступником голови Київської міської державної адміністрації. За короткий час він встиг сформувати сильну, дієздатну команду у вищому виконавчому ешелоні київської влади. Думаю, що прихід таких людей кардинально змінить ситуацію в місті. Але діяти треба швидко й не втрачати довір’я та сподівання киян.