Ще задовго до того, як парламент визначився з датою проведення виборів, ухваливши законопроект «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад і сільських, селищних, міських голів», у Луганську з’явилися бігборди із зображенням Сергія Тігіпко і написом «Сильна Україна». Уже тоді було зрозуміло, що вибори все-таки відбудуться в жовтні, отже, народу знову потрібно визначатися у своїх симпатіях і знову «зробити правильний вибір». Реакція на політичну рекламу, від якої виборці відпочили лише чотири місяці, у луганчан була однакова: «Ну, знову почалося!»

Від виборів до виборів

За останній місяць у тихому політичному житті Луганщини відбулося відразу кілька гучних подій. По-перше, привселюдно посварилися два найсильніші претенденти на пост майбутнього міського голови Луганська — діючий керівник Сергій Кравченко та голова селищної ради Ювілейного, що входить до структури обласного центру, Володимир Струк. Причиною їх розбрату стали гроші, конкретно 2,5 млн. грн., які, нібито, селищний голова приховав від міського бюджету. Але луганчани зрозуміли цей інцидент по-своєму: передвиборна кампанія почалася, і, як видно, бюджетні питання стануть головними в передвиборних обіцянках обох претендентів. Можна припустити, що якби не майбутні вибори, Кравченко і Струк навряд чи довели б цю справу до суду.

По-друге, несподіваний «кульбіт» зробив керівник обласної організації ВО «Батьківщина» Віталій Курило. Як відомо, народний депутат залишив фракцію БЮТ і вступив у парламентську коаліцію «Стабільність і реформи». Щоправда, цей учинок деякі спостерігачі оцінюють спокійно, пояснюючи його не тільки особистими мотивами, а й об’єктивними обставинами. Останнім часом Луганська обласна організація ВО «Батьківщина» не була єдиною монолітною структурою і більше нагадувала персонажів відомої байки Крилова. Це породило всілякі прогнози, в одному з яких обласній організації пророкували поділ. Якщо подібне й відбудеться, то, найпевніше, до виборів, коли лідери місцевої «Батьківщини» можуть не прийти до єдиної думки стосовно кандидатур в органи місцевого самоврядування.

Третьою помітною подією на політичному небокраї Луганщини стало обрання впливового бізнесмена Олександра Кобитєва керівником осередку «Сильної України» у Луганській області. На початку липня до Луганська приїжджав директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна, він же — заступник голови партійної організації «Сильна Україна» політолог Кость Бондаренко, і він не приховував, що Сергій Тігіпко покладає на Луганщину великі надії. На президентських виборах Тігіпко зненацька одержав у регіоні високий результат і тепер сподівається на підтримку луганських виборців. На думку політолога, «сьогодні настав час не революційних або контрреволюційних, а нових — еволюційних — політичних сил. Відповідно, це знаходить висвітлення й у мінливих перевагах електорату. Попередні п’ять років виборці сходу країни керувалися переважно чотирма мотивами під час волевиявлення: це жадоба реваншу після Майдану, «корпоративна» підтримка свого, донбаського, кандидата, голосування «за менше зло» і проектування на виборчий процес рідних цінностей (російська мова та ін.). Тепер, коли відійшло в минуле глобальне протистояння помаранчевої п’ятирічки, жителі сходу менше голосуватимуть серцем, а більше — розумом. З’являється запит на партії нового типу, здатні запропонувати Україні еволюційний шлях розвитку».

Але наївний луганський виборець хоче знати напевне: Тігіпко — за Януковича чи проти? Рейтинг його партії може колихнутися як в один, так і в другий бік.

І ще одна подія відбулася в травні 2010 року — з посади голови луганського «Єдиного центру» пішов сильний політик Валентин Дзонь. Свій учинок він пояснив тим, що його думка «не збігається з позицією керівників «Єдиного центру», а не самої партії». Валентин Дзонь усе ще є членом політради, однак каже про його можливий вихід з партії. Луганську організацію «Єдиного центру» сьогодні очолює малодосвідчений 23-річний Андрій Блінов, випускник факультету фізвиховання ЛНУ ім. Тараса Шевченка, підприємець і колишній член виконкому Луганської організації «НС—НУ».

Влада без опонентів

Одне слово, політичних конкурентів у луганських регіоналів на своїй території, як і раніше, немає. Щоправда, нинішні партнери Партії регіонів по правлячій коаліції — комуністи — відверто розчаровані тим, що під час розподілу владних повноважень на місцевому рівні їх залишили без уваги, і критикують регіоналів. Можливо, така стратегія й допоможе комуністам збільшити в області кількість своїх прихильників. Хоча, навряд чи... Не становить конкуренції і створена на початку липня коаліція «За чесні й прозорі вибори до місцевих рад — 2010», куди увійшли десять громадських організацій області. Припускаючи, що «майбутня кампанія в місцеві ради буде не боротьбою ідей і стратегій, а боротьбою популізму і компроматів», представники коаліції не братимуть участі в передвиборній кампанії, підтримуючи яку-небудь політичну силу. Мета об’єднання — «сприяти справедливому виборчому процесу через проведення роз’яснювальних кампаній про права виборців, механізми захисту виборчих прав, сприяти рівному доступу виборців до програм усіх кандидатів, боротися із цензурою в регіональних ЗМІ й максимально інформувати громадськість про всі порушення, які будуть зафіксовані в ході виборчої кампанії».

На прес-конференції, що відбулася днями, автор законопроекту про вибори до місцевих рад народний депутат Олександр Єфремов наголосив на тому, що прийнятий документ дає рівні права всім політичним силам країни висувати свої кандидатури. Але багато хто дотримується іншої думки. У будь-якому разі підготовка до виборів в органи місцевого самоврядування пожвавила «політичне поле» Луганська, на яке вийшли нові гравці.

Луганська область.