Людина з відром

Цю арифметичну задачку щоранку вирішують мешканці трьох районів Макіївки. Адже з середини червня міський водоканал перейшов на новий графік подачі води. За новими правилами, мешканці Червоногвардійського району повинні прокидатися рано та вмиватися з п’ятої до дев’ятої по непарних числах. А по парних у той самий час миються мешканці Кіровського району. Вечірнє купання міськводоканал призначив з шостої до десятої — так само через день. «Пощастило» мешканцям Гірницького району: їм воду даватимуть щодня вранці та ввечері. Щоправда, ранкове «щастя» триває з 9-ї до 12-ї години, коли більшість працездатного населення вже на роботі. Однак городяни скаржаться на недотримання навіть такого урізаного графіка: до деяких квартир вода не доходить тижнями.

У комунальному підприємстві «Макіївський міськводоканал» новації пояснюють різким стрибком споживання «аква віти». Масове поливання городів та присадибних ділянок розбалансовує систему водопостачання, тож на верхні поверхи будинків або до віддалених вулиць вода не потрапляє взагалі. Аби збільшити обсяг подачі, підприємство має закупити додаткові 20 тисяч кубометрів. Для цього, вважають у водоканалі, населення повинне не лише оплатити поточні витрати, а й зробити передоплату за наступний місяць. Крім того, власників присадибних ділянок зобов’язують сплатити 297 гривень з однієї сотки за весь літній сезон. П’ять соток городу — це майже півтори тисячі гривень, десять соток — три тисячі. Чи виправдають власноруч вирощені картопля та огірки такі витрати? Підрахунки викликають хвилю обурення серед мешканців приватного сектору — переважно пенсіонерів. Контролери водоканалу проводять рейди, виявляючи на городах шланги, баки і примушуючи власників платити за спожиту воду. Рейди перетворюються на справжню війну: контролерів із боржниками, сусідів із сусідами...

Торік восени міські комунальники розщедрилися і давали споживачам воду по 16 годин на добу, а в деяких районах — цілодобово. Міський голова Олександр Мальцев розпорядився не відключати воду по вихідних — у винагороду населенню за регулярну оплату. Щоправда, попервах городяни, які звикли робити запаси, не вірили обіцянкам і за звичкою набирали повні ванни води, а потім зливали її до каналізації. Експеримент — а в часі він збігся із президентською виборчою кампанією — протримався недовго і завершився одразу після оголошення прізвища нового глави держави. На в’їзді до міста над дорогою висить величезний банер із символікою Партії регіонів: «Наша перемога — перспектива Макіївки». Іронія долі в тому, що після перемоги городяни знову узгоджують своє життя із графіком подачі води. А у віддалених селищах цілими днями із порожніми відрами і бідонами виглядають машину-водовозку. Ось така «перспектива».

На початку літа урізали ліміти подачі води і в Краматорську. Городяни, які, на відміну від макіївців, не звикли до такого поводження, завалили скаргами всі можливі інстанції. «Як можна жити? Я молода мати з двома дітьми, для мене графік подачі незручний. Плюс до всього воду дають лише гарячу. Як її можна пити? За що плачу скажені гроші? — обурювалася мешканка міста Лілія. — Нехай серед тижня, але на вихідних можна було би не відключати. Адже я не маю можливості елементарно навіть перепрати все по-людськи. Не кажу вже про те, що для того, аби зварити дітям кашку чи супчик, воду доводиться купувати в магазині. Хоча за нашої фінансової забезпеченості це не завжди можна зробити».

Спроба знайти винного завела у глухий кут. Директор міськводоканалу Олександр Роганов пояснив, що постачальник — компанія «Вода Донбасу» — скоротила обсяг води для Краматорська на 30 відсотків через несплату послуг. У свою чергу, населення щомісяця недоплачує за воду близько 400 тисяч гривень. Тривогу із приводу нового графіка висловили санітарні лікарі. За словами завідувачки епідвідділу міської санепідстанції Людмили Хом’якової, міські показники захворюваності на гострі кишкові інфекції перевищують середньообласні. Після відключення цілодобової подачі води підприємства громадського харчування, лікувальні та дитячі заклади змушені були використовувати непроточну воду із запасів. А це загрожувало спалахом інфекційних захворювань. Однак максимум, що змогли порадити санітарні лікарі, — це додатково дезінфікувати місткості.

Через десять днів водопостачання в Краматорську було відновлено в повному обсязі. Особливо наполегливі громадяни домагаються від водоканалу відшкодування збитків на тій підставі, що постачальник не попередив про зміни у графіку подачі води за десять днів, як належить за договором. Конфлікт ще не вичерпано. У відповідь на колективні звернення міська прокуратура запропонувала громадянам звернутися до суду для захисту своїх прав.

Фахівці кажуть, що латанням дірявих труб і залякуванням споживачів проблему водопостачання на Донеччині не розв’язати. «Головна проблема сфери водогінно-каналізаційного господарства відповідає загальній проблемі житлово-комунального господарства: в системах немає ринкових стосунків, і підприємства не можуть працювати за економічними законами. Говорити про стратегію розвитку без вирішення цих питань практично неможливо», — вважає директор ТОВ «Фірма «Содействие» Арослан Самірханов. Компанія у співпраці із обласною держадміністрацією розробила проект реформування системи житлового господарства. Мета — зробити галузь інвестиційно привабливою та підвищити якість послуг.

Насамперед, вважають автори проекту, потрібно провести аудит наявних водогінно-каналізаційних систем, знизити енергозалежність підприємств та ліквідувати ненормативні втрати. Головна проблема підприємств водопостачання — критична зношеність мереж та невиробничі втрати. Ось і виходить, що вода дорожчає, але в кранах її не стає більше. Що стосується каналу «Сіверський Донець — Донбас», який забезпечує питною водою регіон, то тут потрібне встановлення енергоефективного гідротехнічного обладнання: адже насосні агрегати підйомів, приміром, експлуатуються понад 50 років.

Учені стверджують: щороку обсяг питної води на планеті меншає. «За даними Мінприроди, останнім часом проблема наповнення традиційних водних джерел стала актуальною для більшості регіонів України, — зазначає Арослан Самірханов. — Бачимо це і ми, коли переїжджаємо Сіверський Донець. Забір води із річки зменшується, але темпи обміління лише збільшуються. У Донецькій області необхідно проаналізувати альтернативні питні водні джерела із урахуванням можливостей сучасних очисних технологій. Тоді ми зможемо знизити навантаження на насосні станції каналу».

Керівництво області вважає, що потрібно переглядати концепцію централізованого водопостачання. Сьогодні питна вода проходить довгий шлях у десятки кілометрів: від фільтрувальної станції до квартири. Очищена до належного стану, вона повторно забруднюється у водогінних трубах. Тоді як світова практика інша: остаточне очищення питної води відбувається якомога ближче до споживача. Таким чином, на кухні з’являється третій кран — для питної води. Коштує вона дорожче, але якість — гарантована. Сьогодні такий ресурс, як питна вода, в квартирі використовується і для прання, і для змивання туалету. Чи правильно це? Фахівці пропонують встановлювати у багатоквартирних будинках обладнання для доочищення води. У такому разі «аква віта» проходитиме мінімальний шлях і не забруднюватиметься дорогою. З другого боку, за таку послугу доведеться платити дорожче.

Цікавий проект нещодавно запропонувала одна із сінгапурських компаній. Підприємці готові спорудити в Маріуполі завод із опріснення морської води. «Звичайно, цей проект потрібно добре вивчити та обговорити, — пояснив голова обласної ради Андрій Шишацький. — Коли у нас складеться ринок води, коли будуть економічно обгрунтовані тарифи, тоді цей проект матиме особливий зміст. Це концесія, люди хочуть отримувати з цього прибуток, вони пропонують вкласти 130 мільйонів доларів».

«Сьогодні у країнах середземноморського басейну вже стало вигідніше очищувати до питної морську воду, ніж транспортувати річкову на великі відстані до маловодних регіонів, — підтверджує директор ТОВ «Фірма «Содействие». — Мембранні технології активно завойовують ринок централізованого водопостачання. Що більше їх виробляють, що частіше використовують, то дешевшими і доступнішими вони стають». За прогнозами економістів, із урахуванням постійного зростання вартості електроенергії уже в найближчі п’ять років опріснення морської води стане вигідним для півдня області. Сьогодні живильна волога транспортується сюди каналом і трубами на відстань понад 200 кілометрів.