Планетарне свято ЧМ-2010 пройшло без нас. Хоча задоволення одержали практично всі любителі футболу, а не тільки шанувальники збірної Іспанії.
Це незалежно від телеканалу, по якому транслювалися матчі.
Мені вже доводилося писати про «подвиги» пана Шустера. Імовірно, він уважає себе не тільки великим знавцем футболу, а й поліглотом. З яким поважним прононсом (щоправда, може, чоловік застудився) він вимовляв іноземні імена й прізвища! Не церемонячись, перебивав гостей студії, намагаючись указати, хто й у якому куті поля одержав м’яч. А от якраз гості й були іноді (В. Грозний) досить об’єктивні й кваліфіковані у своїх оцінках та коментарях.
Власне, це вони згладили те гнітюче враження, яке справляли спроби Шустера взяти на себе роль хазяїна програми.
Чого не скажеш про післяматчеві «посиденьки». Диванна обстановка так розслабила Шустера, що його недбала поведінка межувала з неповагою до глядача. Нездатність предметно розібрати свіжий матч, що викликало подив і нудьгу, намагалися компенсувати «піснями-танцями». Виникає запитання: навіщо зібралися, хлопці? У вас про футбол балачка чи на політкультшоу зазирнули? Експромт справа гарна. Якщо є висококласні виконавці. Але академічний варіант: найкращий експромт той, який якісно підготовлений.
А що ж Шустер? У нього не заладилося з перших хвилин вистави відкриття ЧМ-2010. Буває. Але протягом усіх змагань, а вони тривали, вважай, місяць, не було внесено корективи. Це що, самовпевненість, переконаність у своїй непогрішності? Чи зневажливе ставлення до нас, глядачів? Мовляв, і так проковтнуть.
Після всього цього дехто з телевізійників гордо заявляє: та нас по Україні дивилося від 15 до 30 відсотків! А що, у більшості населення був вибір?
Я далекий від думки вибудовувати кордони перед телекамерою або мікрофоном. Але, може, пора вже готувати своїх фахівців, які знали б і предмет коментування, і державну мову?
А то ці «варяги» зі своїм усезнайством і всеїдністю прищеплюють поганий смак.
