Із симптомами отруєння повернулася з пасовища худоба у селі Велика Вулига Тиврівського району на Вінниччині. Про це «Голос України» повідомляв 17 липня ц. р. За попередніми даними, худоба отруїлася водою з калюжі, де вміст аміаку перевищував норму в 28,5 разу. Про це повідомив головний ветлікар Тиврівського району Борис Герасимчук. Тварин лікують у тимчасовому пункті ветеринарної медицини. Із 103 корів допомогу надали більш як шістдесятьом.
Після біди калюжу засипали, каже сільський голова Великої Вулиги Віктор Когутяк. Неподалік від пасовища — поля місцевого сільгосппідприємства. Його потерпілі господарі вважають винним у всьому. Кажуть, господарство мусить платити за лікування худоби. У представників ТОВ «Агроінвест-Україна» свої аргументи — востаннє обробляли поля хімікатами ще півтора місяця тому. Якби причина в хімікатах, це давно позначилося б на здоров’ї тварин, яких тут випасають.
Поки що ліки ветеринари беруть у борг у ветаптеці райцентру. Сума заборгованості вже перевищила три тисячі гривень. Чи віритимуть аптекарі й далі на слово ветеринарам, ті не знають. «Пронос і пожовтіння в очах та біля ніздрів свідчать про інтоксикацію організму тварин, — каже завідувач дільничного ветпункту із сусіднього села Сліди Юрій Гнилюк. — У перший день ми обійшли 32 двори. Разом зі мною працював ветлікар Сергій Заболотний, були фахівці з району й області. На другий день кількість викликів збільшилася. Тому вирішили створити в центрі села стаціонарний пункт з надання допомоги, сюди люди приводять худобу. Сьогодні (п’ятниця, 16 липня) пролікували 57 корів. І це тільки за півдня. Далі лікуємо тварин удвох із Сергієм Заболотним».
Худобі вводять препарати для зняття інтоксикації — з допомогою крапельниць. Їх ставлять двічі на день. І так — три-чотири дні. Вартість однієї крапельниці трохи більше двадцяти гривень. — Поки що ніхто не розрахувався, — продовжує Юрій Гнилюк. — Але віримо, що нас не підведуть.
— Ми домовилися, що препарати закуплять ветлікарі, а власники хворих корів повернуть їм кошти, — каже сільський голова Великої Вулиги Віктор Когутяк. — Вірю, що так і буде. Але гроші ніхто не поспішає віддавати. Можливо, сподіваються, що з ветеринарною службою розрахується хтось інший?
— Не ми ж потруїли свою худобу, то чому маємо платити за лікування, — сердито каже один із селян. — Трутка з неба не впала. Хто нею обробляє поля, не секрет. Нехай перевірять, як у воді опинився аміак, і заплатять за лікування й за те, що ми втрачаємо на непроданому молоці.
Сільський голова передав претензії селян керівникам місцевого господарства. Ті з розумінням поставилися до зауважень. Однак, вважають, що вина має бути доведена. Та й не вся худоба повернулася з пасовища хворою. У декого з господарів — по дві, три, чотири корови. І всі були в череді. Проте одних недуга вразила, інших — ні.
— Може, це й не отруєння, — каже один з фахівців. — Може, дизентерія. Коли я поцікавився, чи досліджували кров на аналіз, почув, що ні. А чому?..
Вінницька область.
