Спирт — продукт стратегічний. Для Тернопільщини й поготів. Тут протягом останніх двадцяти літ спиртова галузь лідирує в переробній промисловості: її питома вага — 27 відсотків. Торік десятьма заводами вироблено більше семи мільйонів декалітрів спирту на суму понад 450 мільйонів гривень, з них 73,7 відсотка — якості «Люкс». Чистий прибуток — 13,4 мільйона гривень. Зростала й питома вага тернопільських заводів у концерні «Укрспирт». У першому кварталі цього року вона становила 32,9 відсотка, тобто майже кожний третій літр українського спирту нині виробляється на Тернопільщині. Та останнім часом розвиток галузі гальмується, її затиснули в лещата централізації, керівників заводів позбавили ініціативи, в тім числі в експорті, втрачаються давні ринки збуту, підприємства банкрутують, падає виробництво. У травні воно становило лише 91 відсоток проти минулого року. Не хотілося б вірити, але є враження, що одну з найбільш бюджетонаповнюючих структур штучно підштовхують до банкрутства. Для того, щоб приватизувати?

 

Ніші заповнюють конкуренти

Спиртова галузь — складова агропромислового комплексу. Торік заводи переробили майже 200 тисяч тонн зерна, понад 25 тисяч тонн меляси. Втім, десь чверть зерна довелося завезти з-за меж області. А з Тернопільщини вивезено значну частину меляси, виробленої місцевими цукроварнями. Її закупили ще до початку переробного сезону. У спиртозаводів обігових коштів для цього було обмаль.

Переробляють вони переважно кукурудзу — 77 відсотків від закупленого зерна. Саме на місцевих заводах вперше в Україні впровадили технологію переробки кукурудзи з підвищеною вологістю. Це істотно знизило витрати енергоресурсів і для сільгоспвиробників, і для переробників. Взагалі на спиртозаводах області останнім часом впроваджено чимало передових технологій. Лише за останні п’ять років у виробництво інвестовано понад 80 мільйонів гривень власних коштів. Гроші вкладали у підвищення технічного й технологічного потенціалу, зниження енергозатрат, поліпшення якості продукції. Її основні споживачі на внутрішньому ринку — «Хортиця», «Прайм», «Союз-Віктан», «Олімп», «Мягков» тощо.

На жаль, інвестиції — у минулому. Невідшкодування ПДВ вимило обігові кошти. Частина підприємств, що працювали на експорт, зупинилася. Якщо у першому кварталі з області експортовано понад 564 тисячі декалітрів спирту, то у другому експорт значно скоротився. Не працюють кращі експортери: Мишковицький та Хоростківський спиртзаводи. Ще п’ять років тому Хоростківський завод був найбільшим експортером спирту в Україні. Звідси щороку у країни Заходу відправляли 80 цистерн спирту. Підприємства, які роками освоювали ринки Росії, Молдови, країн Європи, Середньої Азії, нині втрачають їх. Місце швидко заповнюють інші. Іноземні партнери тернопільських підприємств скаржаться на надто громіздку процедуру здійснення експортних операцій і переорієнтовуються на іншу продукцію. Так, український спирт для виробництва ризького бальзаму повністю замінений на білоруський та російський. Грузини уклали контракти на поставку спирту з Білорусі транзитом через Україну. Туркмени, які роками купували тернопільський спирт, нині опрацьовують варіант поставки продукції з Росії через грузинський порт Поті. Сьогодні всі експортні операції здійснюються через концерн «Укрспирт». А отримати там ліцензії проблематично. Зважаючи на те, що частка експорту підприємств області — 30 відсотків від усього виробленого та реалізованого спирту, така ситуація боляче б’є по економіці краю та України.

Невже ці заводи чекає доля цукрових?

Свого часу Україна позбулася більшості цукрозаводів під приводом того, що надто багато виробляємо цукру. А потім цукор довелося завозити. Схожа доля чекає на спиртові підприємства. Яскравий приклад — Зарубинський завод, що у Збаразькому районі. Його кредиторська заборгованість — 20 мільйонів гривень, у грудні минулого року господарським судом порушено провадження про банкрутство підприємства. Воно має борги перед державою, перед кредиторами, перед місцевими бюджетами, перед своїми працівниками. Позбавлені роботи і зарплати люди погрожують перекрити дороги. Тим часом на заводі почали демонтувати обладнання і вивозити на брухт. За останні п’ять років змінилося п’ятеро керівників. На жаль, з приходом кожного нового ситуація тільки загострюється.

Менше року керував підприємством Іван Корженний, та за цей час заборгованість підприємства подвоїлась, воно фактично не працювало, зате почався активний розпродаж державного майна. Комітет кредиторів, колектив підприємства у квітні звернулися до голови Тернопільської облдержадміністрації (тоді ним був Ярослав Сухий) з вимогою просити Мінагрополітики і концерн «Укрспирт» розірвати трудовий договір з Корженним. Пропонувалася й кандидатура нового керівника. Він працює заступником директора одного із заводів, зарекомендував себе добрим фахівцем. «Проте нашою думкою знехтували, — розповідає голова ради ВАТ «Проскурів», народний депутат України Верховної Ради другого скликання, депутат Хмельницької облради Іван Рудик, — концерн прислав свого директора. Поліпшення поки що не видно». Івана Леонтійовича й інших сільгоспвиробників, які стали заручниками безвідповідальної політики, можна зрозуміти. Лише ТОВ «Проскурів-Урожай» поставив зернових культур більш як на півмільйона гривень, але з ним не розрахувалися. Є рішення суду про стягнення заборгованості з врахуванням індексу інфляції та штрафних санкцій, але його не виконано. Єдиний вихід — щоб завод запрацював. Але, схоже, інтереси кредиторів, колективу, держави розходяться з політикою концерну. На думку Івана Рудика, Зарубинський спиртзавод цілеспрямовано нищать.

Банкрутом визнано також Бучацький мальтозний завод, який торік виробив лише 10 відсотків продукції порівняно з 2008 роком. Збитково працював і Ковалівський спиртзавод. У першому кварталі обсяги товарного виробництва скоротили Новосілківський, Залізцівський, Кобиловолоцький, Хоростківський спиртозаводи.

Біоетанол з’їсть надлишковий спирт

Можна припустити, що нині спирту в Україні виробляється більше від потреби. Невже спиртозаводи й справді можуть повторити долю цукрових? В області на них трудиться до 2 тисяч працівників — здебільшого в селах і невеликих містечках, де практично неможливо знайти роботу.

Але ж потужності заводів, які нині використовуються менш як на 70 відсотків, можна задіяти повністю, якщо використовувати спирт для виробництва біоетанолу.

— На п’яти державних спиртозаводах України є установки з виробництва біоетанолу за допомогою зневоднення мембранним способом, — каже директор представництва концерну «Укрспирт» в області Ігор Комінко. — Найбільша з них — потужністю до 50 тисяч тонн у рік — на ДП «Хоростківський спиртовий завод». Але реалізація цього проекту стримується відсутністю закону щодо обов’язкового використання біоетанолу у виробництві моторних бензинів.

Відповідний проект (реєстраційний номер 5221) давно лежить без розгляду в парламенті. Ним передбачено обов’язкове використання біоетанолу та біодизеля як добавки до всього обсягу палив, що виробляється в Україні, в кількості до шести об’ємних відсотків. Методом обов’язковості запроваджували біоетанол і країни ЄС. Звісно, це невигідно нафтотрейдерам: кожен відсоток для них — мільярди втрачених гривень, от лобі й старається не допустити розгляду проекту закону. Щорічна потреба України в біоетанолі — 300 тисяч тонн. Є потужності для виробництва 114 тисяч тонн, тож заводи мають непогану перспективу, якщо запустити механізм.

Ще один важливий напрям — використання для розвитку тваринництва цінного корму — барди, що утворюється при виробництві спирту із зерна. У ста кілограмах барди міститься 7—8 кормових одиниць. В її складі — жир, клітковина, білки й вітаміни, що синтезуються дріжджами. Колись бардою годували худобу, при кожному спиртозаводі були міжгосподарські відгодівельні пункти на кілька тисяч голів ВРХ. На Тернопільщині першими в Україні освоїли технологію виготовлення сухої зернової барди, її можна давати і як корм, і готувати на її основі комбікорми. Ця технологія дала б змогу виробляти на спиртозаводах України до 300 тисяч тонн сухого білкового корму. Економія — майже 400 тисяч тонн фуражного зерна на рік. Хіба не аргумент? До речі, на Тернопільщині поголів’я ВРХ скоротилося до післявоєнного рівня.

Тема дражлива: деякі чиновники обласного масштабу, коли просила їх прокоментувати ситуацію в галузі, навідріз відмовлялися. Мовляв, що завгодно, тільки не спирт. Вирішили відмовчатися і директори заводів. Їх зрозуміти можна: треба переукладати контракти. Голова облради Олексій Кайда на моє запитання про майбутнє галузі відповів, що все впирається у видачу ліцензій «Укрспиртом» на реалізацію продукції. Керівники області активно займаються цим питанням. Можливо, буде відновлено роботу спиртооб’єднання (нині концерн збирається ліквідувати і своє представництво в області, підпорядкувавши заводи собі). Щодо приватизації спиртозаводів, то законом це не передбачено. «Але у нас все може бути», — сказав Олексій Петрович.

Віддавши у приватні руки виробництво горілки, держава втратила значну частку наповнення бюджету. Підвищенням акцизу (нові ставки акцизного збору діють з 1 липня) цього не компенсувати. Невже на черзі ліквідація державної монополії на виробництво спирту?

Тернопільська область.

На знімку: в лабораторії одного зі спиртозаводів.

Фото автора.