«Чиновник будь-якого рангу має спілкуватися з людьми. Інакше треба буде цитувати гайдаєвську комедію: «Ти дивишся на світ з вікна мого персонального автомобіля!». Я, як голова Одеської облради, справді їжджу на персональному автомобілі, але й від землі намагаюся не відриватися», — так прокоментував Микола Скорик свою участь у «гарячій лінії» газети «Голос України». Скажемо одразу: його розмова з учасниками «гарячої лінії» була гранично відверта, часом неприємна, чесна і шаноблива стосовно співрозмовників. І це викликало довіру в людей до голови Одеської обласної ради, яких не тільки слухали, а й почули.
Краще найменша допомога, ніж найбільше співчуття
— Мене звуть Людмила Георгіївна Петрова, телефоную з Єгорівки Роздільнянського району. Жителі села хвилюються, чи не буде зупинено будівництво центру професійної реабілітації інвалідів?
— Передайте вашим селянам, щоб не хвилювалися — ми обов’язково доведемо до кінця будівництво цього центру. У нас є й активно працює комунальне підприємство «Одеський обласний центр професійної реабілітації інвалідів «Стратегія життя», який очолює депутат обласної ради Віктор Волков. Він запропонував ідею створення в Єгорівці на базі старої лікарні центру професійної реабілітації інвалідів. Багато чого вже зроблено, і ми, я не сумніваюся в цьому, виконаємо свій обов’язок перед тими, кому сьогодні важко.
Декілька слів про «Стратегію життя». Це комунальне підприємство за кілька років виконало колосальну роботу. Йдеться і про створення бази даних про людей, яким необхідна допомога, і про виділення їм матеріальної та гуманітарної допомоги, і про організацію їхнього лікування й відпочинку. Сьогодні багато інвалідів, ветерани-афганці можуть поліпшити здоров’я за рахунок обласного бюджету в санаторіях і профілакторіях.
Моя позиція, як голови обласної ради, як небайдужої людини в цьому питанні надто проста — краще найменша допомога, ніж найбільше співчуття.
Ніна Дмитрівна, мати двох дітей шкільного віку:
— Мене цікавить питання про ремонт ковзанки й Палацу спорту. Нашим дітям ніде, по суті, займатися спортом.
— Слушне запитання. На тлі нуля державних субвенцій торік і досить напруженого обласного бюджету ми одержали як субвенції з Києва 337 мільйонів гривень. Це, повірте мені, колосальна сума. 200 мільйонів гривень сесія обласної ради своїм рішенням направила на ремонт комунальних доріг. 72 мільйони гривень підуть на ремонт Палацу спорту.
Я бував на ковзанці «Крижинка», зустрічався з батьками, діти яких займаються в спортивних секціях, і добре знаю про проблеми дитячого спорту. Тепер після завершення реконструкції Палацу спорту ми одержимо цілий спортивний комплекс — із сучасною ковзанкою, баскетбольним і концертним майданчиками.
До речі, відродження спортивної бази є одним із програмних обіцянок Партії регіонів. І ми їх виконуємо. І будемо виконувати.
Світлана Іванівна, місто Вилкове:
— Наша спортивна школа потребує допомоги: фінансової й матеріальної. Наші діти беруть участь у чемпіонатах України і Європи, але тренуються в складних умовах.
— Світлано Іванівно, я бував у вашій спортшколі, вона справді потребує допомоги. Обласна рада таку допомогу обов’язково надасть.
Ігор Дмитрович, автомобіліст з 20-річним стажем:
— На сесії обласної ради ухвалили рішення про виділення 200 мільйонів гривень на ремонт автодоріг. А як їх витрачатимуть? Ремонту яких доріг і вулиць надаватимуть перевагу?
— Ці кошти відповідно до чинного законодавства можна використовувати винятково на ремонт комунальних доріг у населених пунктах. Що стосується ремонту доріг між населеними пунктами, то він здійснюється з коштів держбюджету підрозділами Укравтодору. Під час визначення пріоритетності вулиць і доріг, які підлягають ремонту, перевага надавалася тим трасам, якими здійснюється рух громадського транспорту. Іншим пріоритетом стали під’їзні колії до шкіл і дитячих садків.
Хочу сказати, Ігоре Дмитровичу, що на останній сесії облради, крім виділення коштів на ремонт доріг і вулиць, були вирішені питання про фінансування завершення будівництва школи в селі Ганнівка Тарутинського району (3,8 млн. грн.) і на першочергові протиаварійні роботи в Білгород-Дністровському районі. 60 мільйонів гривень обласний бюджет виділив на будівництво системи відведення стічних вод станції біологічного очищення «Одеса-Північна».
Володимир Іванович, Одеса:
— Питання про імідж Одеси. Ви часто з гордістю кажете, що є уродженцем Одеси й патріотом нашого міста. А що конкретно особисто ви зробили для обласного центру й поліпшення його іміджу?
— Можна довго звітувати й розмірковувати на цю тему. Але... один з яскравих прикладів — реконструкція Одеського театру опери й балету. Ще один приклад — обласна клінічна лікарня, яка, по суті, виконує функцію міської (ми намагаємося перетворити її на суперсучасну медичну установу). А також Український театр, театр ляльок, театр російської драми, для відновлення яких ми робимо досить багато. Ще дороги.
Загалом керівництво й депутатський корпус обласної ради разом з колегами з міськради і за підтримки Президента і уряду намагаються зробити Одесу максимально привабливою не тільки для одеситів, а й жителів сусідніх регіонів. Якщо кожний на своєму місці сумлінно виконуватиме свою роботу й робитиме «малу батьківщину» гарнішою й економічно сильнішою, то поступово поліпшиться імідж і регіону, і країни в цілому.
Сергій Миколайович, сільський голова, Савранський район:
— Чи передбачається якесь виділення коштів сільрадам, у яких невелика кількість населення, але при цьому три й більше населених пунктів? Адже нам немає за що утримувати клуби й фельдшерські акушерські пункти.
— Складне питання. У нас більшість сільських рад дотаційні. Ми намагаємося їх фінансово підтримувати, але ситуація в бюджетній сфері загалом дуже непроста. Якщо по вашій сільраді є якісь нагальні питання — ми можемо їх вирішити. Приїздіть до Одеси, і ми розглянемо ваші проблеми, якщо це можливо — обов’язково допоможемо. Але загалом нам потрібно думати про адміністративно-територіальне реформування (щоб розв’язати проблему й не нашкодити людям).
У вашому Савранському районі 14 ФАПів. Їхнє забезпечення медикаментами, проведення ремонту контролюється обласною радою, за потреби надається допомога. Постараємося допомогти й вашому медичному пункту.
Олександр, Одеса. Приїхав до Одеської області з Росії:
— Приємно, що Україна сьогодні налагоджує тісні й продуктивні зв’язки з моєю історичною батьківщиною. А чи укладає Одещина які-небудь договори про співробітництво з регіонами РФ? Якщо так, то в яких галузях?
— За чотири роки ми документально встановили дружні відносини з Московською й Ленінградською областями. Гадаю, до кінця літа підпишемо договір про співробітництво з Воронезькою областю. Торік ми приймали на відпочинок і оздоровлення в один з таборів Білгород-Дністровського району дітей з Ленінградської області. А цього року 20 дітей з нашого регіону поїдуть на відпочинок і ознайомлення з визначними пам’ятками Санкт-Петербурга.
Галина Зіцер, директор обласної державної філармонії:
— Знаю, що нарешті знайшли картину Караваджо. Можливо, треба вжити якихось додаткових заходів у музеї, для того щоб уникнути таких викрадень.
— Ми привели музей у порядок. Регулярно виділяємо з облбюджету суму на його охоронно-пожежну сигналізацію. Після того пограбування в Музеї західного й східного мистецтва змінилося керівництво (можливо, це потрібно було зробити й раніше). Головне, щоб нам повернули оригінал картини. Думаю, подібних крадіжок ми не допустимо.
Катерина Кирилівна, одеситка:
— Душа і серце болять — гине лиман Куяльник. Люди добувають пісок з кар’єрів, а водойма загинається. Невже вам все одно? Куди дивиться обласна влада?
— Лиман буде врятовано. Обласна рада прийняла програму з його порятунку, в якій чітко прописано доручення владі, правоохоронним і природоохоронним органам. Звичайно, користуючись бездіяльністю влади, певний час ділки й пройдисвіти вивозили з лиману лікувальну грязь, пісок, перегородили водойму дамбою. Тепер вживаються енергійні заходи з повернення курорту Куяльник у його колишній загальнонаціональний статус унікального лікувального курорту.
Ірина Іванівна, Одеса:
— Миколо Леонідовичу, ми знаємо вас як інтелігентну людину, котра багато зусиль доклала для повернення до Одеси ОІСВ. Прикро, що нині на цій темі піаряться люди, які палець об палець не вдарили в цьому напрямку, по суті, приписуючи собі ваші заслуги.
— Цей ВНЗ точно буде повернено до Одеси. Насамперед завдяки Вікторові Федоровичу Януковичу. Це його заслуга. Першого вересня два факультети Інституту Сухопутних військ продовжуватимуть навчання в Одесі.
Єлизавета, Одеса:
— Миколо Леонідовичу, хто формує ваш гардероб?
— Гардероб я формую переважно сам. Іноді мені в цьому допомагає дружина. Ніяких іміджмейкерів у мене немає.
Олександр Ружин, голова правління Асоціації ветеранського руху Одеського регіону:
— Посада голови обласної ради — політична. Вона передбачає дуже багато різних, у тім числі й неприємних, заходів. Але водночас ви — кандидат економічних наук і на цьому поприщі багато чого досягли. Як вам вдається все поєднувати?
— Я захистив дисертацію 2003 року. В 26 років став керівником банку. Ця посада дуже багато чого дала в плані розвитку особистості, але багато в чому звужувала мене як професіонала. Це як головлікар, який передусім є адміністратором і лише потім лікарем.
Але це той професійний рівень, що допомагає в моїй нинішній роботі. Намагаюся працювати над собою й далі. Роблю боязкі кроки в напрямку до докторської дисертації. Якщо кандидатська стосувалася напрямків підвищення фінансової прибутковості й стабільності комерційних банків, то з урахуванням нинішньої специфіки моєї роботи, розглядаю питання розвитку регіональної політики в контексті міждержавних відносин і транскордонного співробітництва. Складно виходить, але намагаюся не закиснути.
Закон є закон, хоча б скільки його порушували
Микола Іванович, Одеса:
— На вашу думку, як треба боротися з корупцією в органах влади?
— Такі речі мають гаситися, і випалюватися розпеченим залізом, на всіх рівнях. Про це дуже жорстко й справедливо сказав Президент України Віктор Янукович на нещодавньому засіданні Ради регіонів. Мають чітко працювати правоохоронні органи, змінитися політика відносно чиновників. Вони, з одного боку, повинні боятися покарання, а з другого — отримувати гідну зарплату. У бюджеті немає грошей на збільшення зарплат чиновникам. Але керівники місцевих рад мають можливість (можливо, за рахунок скорочення чисельності своїх апаратів) збільшувати зарплату співробітникам. Для того, щоб чиновник, котрий професійно й сумлінно виконує свої обов’язки, зміг одержувати гідну оплату своєї праці. Ці дві складові: загроза й неминучість покарання, з одного боку, і гідна зарплата (щоб людина розуміла, що їй є що втрачати) — запорука того, що ми зможемо викорінити корупцію. Звичайно, не одразу, тому що вона в’їлася в усі сфери нашого життя. І хто каже, що у нас це явище відсутнє — схоже, упав з Місяця. Гірше, що іноді люди вважають корупцію невід’ємною частиною нашого життя.
— Тоді друге запитання — на розвиток першого. Чи пропонували вам особисто хабар? Якщо так, то яка була ваша реакція?
— Пропонували. Я відмовився.
Тетяна Олегівна, Татарбунарський район:
— Ким бачить себе пан Скорик після найближчих виборів?
— Я бачу себе в тій само ролі, що й зараз. Вважаю, що не повністю себе реалізував на цій посаді. Якщо жителі регіону й депутати облради виразять мені довіру, я із задоволенням продовжив би свою роботу на чолі регіонального парламенту. Але я — солдат. І якщо Віктор Федорович Янукович, чиєю передвиборною кампанією я керував в області, довірить мені інший пост — працюватиму там. Куди пошле партія — там і трудитимусь.
Ірина Петрівна, Рені:
— Дякую від себе, дітей, сусідів за багатоквартирний будинок для городян, що постраждали й втратили житло після повені. Ви довели, що ваші слова не розходяться з ділом, що дуже важливо для всіх нас.
Марія Чеботаєва, Саратський район:
— Три роки тривають відбудовні роботи по храму. Дуже дякую за підтримку й відчутну допомогу — виділення 50 тис. грн. для Будинку милосердя, 100 тис. грн. для Введенського храму — пам’ятника архітектури. Цього року також прокладено 600 метрів дороги, що дало змогу об’єднати всі три храми обителі. 14 жовтня цього року виповниться 100 років основному храму. Я вас заздалегідь запрошую взяти участь в урочистостях. А також прошу виділити ще частину коштів для поновлення робіт.
— Дякую за запрошення. Обов’язково приїду на ваше свято.
Слова, які линуть від серця
Багато хто з телефонних співрозмовників Миколи Скорика зверталися до нього з проханням про підтримку (матеріальну і не тільки): допомога дитині-інваліду, зловживання з боку несумлінного орендаря, випадки поборів за проїзд у громадському транспорті з ветеранів, проблеми з доставкою пошти в райони області й багато чого іншого. Всі прохання ретельно фіксувалися (для того, щоб помічники Миколи Леонідовича могли потім розібратися в ситуації). Зокрема, Микола Скорик пообіцяв надати допомогу одеському фотокореспондентові Олександру Шепелєву, який потребує термінового і тривалого лікування.
Втім, голова облради аж ніяк не збирався грати роль «позасезонного Діда Мороза» і обіцяти «призи» всім тим, хто додзвонився. У цьому зв’язку характерний такий діалог.
Олег Володимирович, Овідіопольський район, смт Авангард:
— Наш населений пункт потребує поліпшення водопостачання.
— Але ж ваша сільрада — одна із найбагатших в Україні. Проблема забезпечення населення питною водою — одна із найгостріших в Одеській області. На її розв’язання необхідно кілька сотень мільйонів гривень.
— Так, але нам потрібно на цю мету 8 мільйонів гривень на рік!
— Це, повірте мені, багато. Якщо розбити на кілька років — ваша сільрада могла б подужати цю суму. У тому числі й за рахунок податку на землю.
— Сільський голова хворіє, а секретар не може вирішувати такі питання...
— Що ж, до розподілу фінансової допомоги потрібно підходити виважено, особливо в умовах браку коштів.
Експрес-інтерв’ю
— За чотири роки роботи в обласній раді я спілкувався з людьми на різні теми, регулярно проводив виїзні прийоми громадян з особистих питань. Тому сьогоднішній захід, я вдячний «Голосу України» за можливість взяти в ньому участь, не був для мене чимось незвичайним, — зазначив Микола Скорик. — Тут я беру приклад з Президента України. Не один раз спостерігав, як Віктор Федорович спілкується з людьми під час своїх поїздок, як його помічники фіксують всі звернення людей, як пізніше вивчаються, а потім і вживаються заходи за цими зверненнями. Адже хоч би як високо піднялася людина, не можна забувати про людей, які дали тобі путівку в життя. І ще. Коли дякують мені особисто — це, звичайно, приємно. Але я розумію, що багато в чому це не тільки моя заслуга, але й усього депутатського корпусу, з яким ми разом працюємо. До того ж я точно впевнений, що, якщо люди не знають мети, якої прагнуть, жоден вітер у житті не буде для них попутним. Наша мета відома — ми хочемо зробити життя людей гідним часу, а отже, і всі вітри нам будуть попутні.