П’ятдесят років тому на Донецькому металургійному заводі стала до ладу перша в світі установка безперервного розливання сталі. В наступні роки на підприємстві не проходило й дня без візиту іноземної делегації. За значенням для металургійної галузі технічний прорив донеччан фахівці порівнювали з польотом людини у космос. Гості з неприхованою цікавістю оглядали агрегат в усіх подробицях. За ліцензію капіталісти готові були платити чималі гроші. Сьогодні в розвинених країнах до 98 відсотків сталі розливається у такий спосіб. В Україні, яка була піонером безперервного розливання металу, — 35 відсотків. Тим часом установка на ЗАТ «Донецьксталь» — металургійний завод» довела свою надійність та ефективність протягом півстоліття «гарячого стажу».Наприкінці 50-х років минулого століття у Радянському Союзі на деяких підприємствах уже існували експериментальні та напівпромислові установки, але в промислових масштабах цим не займався ніхто. Традиційно на металургійних заводах зварений у печах метал спочатку розливали до спеціальних місткостей — ізложниць, а після охолодження знову нагрівали, щоб отримати заготовку для прокату. За новим же способом гарячу сталь одразу заливали до кристалізатора, а після затвердівання витягали з допомогою спеціального механізму. Для індустрії це була революція, яка заощаджувала чимало коштів.
Біля витоків винаходу стояли вчені харківського інституту «Гіпросталь» та... студенти-дипломники Донецького політехнічного інституту. Керівництво металургійного факультету домоглося, щоби група майбутніх металургів пройшла двомісячну практику на секретному заводі «Красное Сормово» в Горькому, де працювала напівпромислова установка безперервного розливання сталі. Студенти не лише брали участь у плавках, а й запропонували низку технічних рішень. Так кувалися перші кадри в новій галузі металургії. А після захисту диплома за запрошенням тодішнього директора Донецького металургійного заводу Івана Йоктова прийшли на роботу до мартенівського цеху. Саме тут завершувалося будівництво першої чотириструмкової промислової установки безперервного розливання сталі з 140-тонного ковша.
«Ми всі дуже хвилювалися, — розповідає Дмитро Дюдкін, який тоді за розподілом потрапив на завод після вузу і працював виробничим майстром установки. — І ось після «холодного» опробування механізмів 30 червня 1960 року о 23-й годині 10 хвилин почалося перше промислове безперервне розливання сталі з 140-тонного ковша, яке завершилося успішно. Всі вузли й агрегати працювали штатно. Перша в світі установка безперервного розливання сталі стала до ладу. Всіх переповнювали емоції. З одного боку, здійснилися всі наші надії і прагнення. З другого — всі розуміли, що знову опинилися «впереди планеты всей». Ми справді обігнали світ років на десять—п’ятнадцять».
Уся доля і наукова діяльність доктора технічних наук, професора, лауреата Державної премії України, голови Асоціації сталеплавильників України Дмитра Дюдкіна пов’язана з удосконаленням процесів безперервного розливання сталі. Колектив, який працював на установці, постійно відшліфовував технологію. Чимало проблем доводилося вирішувати вперше. В процесі модернізації збільшилася швидкість розливання, надійність роботи, якість металу, розширився сортамент марок сталі. В результаті впровадження інновацій робітники, інженери та вчені отримали понад 40 свідоцтв на винаходи!
«Зараз на пульті управління комп’ютери, оператор лише контролює і, якщо потрібно, — втручається. А раніше ми все робили вручну, — пригадує один із перших операторів установки Михайло Добарін. — Стежили за кристалізаторами, за водою, за обладнанням...» На запитання, чи готовий він зараз повернутися до улюбленої роботи, ветеран-металург відповідає, не вагаючись: «Якби зараз дали мені танк — сів би і поїхав! Більше як півжиття віддав мартенівському цеху. Досі робота сниться».
«Після повернення на завод генерального директора Олександра Риженкова почався процес реконструкції мартенівського цеху та установки безперервного розливання сталі. Завдяки проведеній модернізації сьогодні розливається понад 50 тисяч тонн сталі на місяць. Хоча коли я працював на установці в 1970-ті роки, здавалося, що це — неможливо», — розповідає заступник голови профспілкового комітету заводу Микола Юшкін, який починав трудову діяльність у мартенівському цеху. За словами майстра установки Федора Федосенка, після капітального ремонту, проведеного в 2003 році, поліпшилися якість литої заготовки, умови роботи операторів та технічного персоналу.
«Наша старенька» — так лагідно називають установку її колишні та теперішні робітники. За півстоліття вона довела правильність закладених до конструкції технічних рішень і продемонструвала великий запас міцності та надійності. Сьогодні вся сталь у мартенівському цеху розливається безперервним способом. А лист із першого сляба, отриманого п’ятдесят років тому, досі зберігається в цеху. Аналогічні установки впроваджені на Єнакієвському металургійному заводі, Алчевському металургійному комбінаті, Маріупольському металургійному комбінаті імені Ілліча, «Азовсталі». Хочеться сподіватися, що українські металурги, які свого часу стали локомотивом технічного прогресу, залишать в історії ще чимало нових ідей.
Донецька область.
На знімку: на установці безперервного розливання сталі ЗАТ «Донецьксталь» — металургійний завод».
Фото надане прес-службою підприємства.
