У Верховній Раді відбулось урочисте засідання з нагоди 20-ї річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України. В торжествах узяли участь народні депутати першого та наступних скликань, Прем`єр-міністр України Микола Азаров та члени уряду, голова Конституційного Суду Анатолій Головін, голова Верховного Суду Василь Онопенко, голова Вищого Адміністративного Суду Олександр Пасенюк, голова НБУ Володимир Стельмах, Уповноважена Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова, перший Президент України Леонід Кравчук, колишні прем’єр-міністри, представники духовенства та дипломатичного корпусу.
Депутати заслухали звернення Президента України Віктора Януковича до народу з нагоди 20-ї річниці ухвалення Декларації, в якому глава держави пообіцяв своїми справами довести, що безвідповідальність влади назавжди відійшла в минуле.
«Як Президент держави, гарант Конституції я сповнений рішучості забезпечити Україні такі внутрішньополітичні й зовнішні чинники, які дозволять нашому народу відчути, що безвідповідальність влади назавжди відійшла в минуле», — підкреслив В. Янукович. Президент наголосив, що двадцять років тому, прийнявши Декларацію про державний суверенітет України, наша держава зробила рішучий крок до незалежності. «Це було непросте рішення, адже ментально більшість депутатів Верховної Ради тодішньої радянської України все ще мислила категоріями існуючої політичної реальності. І все ж вони проголосували за документ, що відкрив принципово нову сторінку в історії України», — зауважив глава держави.
Голова Верховної Ради Володимир Литвин у своєму виступі назвав Декларацію про суверенітет найбільш вагомим кроком на шляху розбудови нашої країни як суверенної, незалежної держави. «За 20 років незалежної України світ побачив багато політико-правових документів вагомого характеру, варто згадати хоча б прийняття акта про незалежність України та Конституцію України 1996 року. Водночас без проголошення Декларації про державний суверенітет України навряд чи було б можливим прийняття в порівняно короткі строки цих та інших основоположних правових документів держави, — сказав В. Литвин. — Декларація стала першим і найбільш вагомим кроком на шляху розбудови суверенної, незалежної української держави і, що особливо важливо, започаткувала встановлення якісно нового етапу в розвитку та захисті прав та свобод людини в Україні». (Виступ В. Литвина публікується повністю.)
Прем’єр-міністр Микола Азаров, аналізуючи історичне минуле та сьогодення, запевнив, що за 10 років Україна має стабілізувати ситуацію, подолати кризу, здійснити структурні реформи, модернізувати економіку, наблизитись до європейських стандартів життя. «На новому історичному витку ми повинні здійснити практично все те, що визначали для держави творці Декларації про державний суверенітет України. Переконаний, що нам разом стане на це сили», — наголосив М. Азаров.
Чи не найемоційнішим був виступ першого Президента Леоніда Кравчука. За його словами, про вагу Декларації свідчить той факт, що двічі в парламенті вносилася пропозиція проголосити Декларацію Конституцією України. Однак це не могли зробити, бо йшлося про декларативний документ, але вага Декларації у парламенті була надзвичайно важливою — вона збудила політичні постаті та національні почуття українського народу, вселяла у людей віру в можливість здобуття незалежності. Л. Кравчук відзначив, що 1990 рік, коли ухвалювалася Декларація, був часом романтизму та віри. І зараз парламент, вочевидь, міг би прийняти досконаліший у правовому плані документ. «Але віри б у нього не було ніякої. Саме цим відрізняється нинішній час від тодішнього, — сказав Л. Кравчук. — Тоді Верховна Рада була епіцентром політичних подій і формувала фундамент нової держави, а нинішній парламент перетворився на філіал адміністрації Президента та в орган «чего изволите, то и примем». Перший Президент України закликав учасників урочистого засідання та всю політичну еліту «перестати торгуватися, як на Бессарабці, та підтягнутися до честі й гідності українського народу». «Знайдіть у собі сили сказати «ні!» корупції, торгівлі людьми й посадами, і будь-кому, хто хоче топтатися по Конституції і по Україні», — додав Л. Кравчук.
Голова Верховної Ради другого й п’ятого скликань Олександр Мороз застеріг: «Сьогодні дуже важливо не втратити суверенітет, бо це може статись у різний спосіб; чого, скажімо, варта втрата землі державою, а загроза й наміри такі є». Він зауважив, що Декларацію про державний суверенітет було покладено в основу Конституції, найкращої в Європі. «Вона не подобалася хіба що президентам і задовольняє всі потреби суверенної держави, і наш обов’язок берегти Конституцію від будь-яких зазіхань. Є лише один шлях удосконалення — це європейська модель управління, сильне самоврядування. Не зробимо цього — не буде Україна сильною європейською державою», — переконаний О. Мороз.
Згадав час романтизму у своєму виступі й народний депутат України Іван Заєць, розповівши, як народ зі слізьми на очах вітав народних депутатів першого скликання після ухвалення Декларації. «Декларація є виявом споконвічного прагнення українців до святої волі, прагнення мати європейську державу», — наголосив він. Однак депутат висловив побоювання щодо намагань нині узурпувати владу.
Президент Асоціації народних депутатів України, депутат першого скликання Олександр Барабаш розповів про науково-публіцистичне видання, присвячене 20-й річниці ухвалення Декларації про державний суверенітет, над яким працювала асоціація. На більш як 900 сторінках зібрано спогади та статті учасників тодішніх подій. О. Барабаш підкреслив, що Декларація була здобутком не одного чи двох героїв, а всього депутатського корпусу.
Голова Верховної Ради подякував усім учасникам урочистого засідання, яке, за його словами, було «спільним уболіванням за Україну», і закликав прислухатися до закликів, які пролунали. «Сьогодні як ніколи потрібна консолідація, — наголосив він. — Але треба працювати не на розбрат, і енергію слів треба перевести в енергію справ в інтересах України». Глава парламенту запевнив, що «Верховна Рада є, була і буде, і служитиме не одним або іншим політикам, а українському народові», який, на його переконання, завжди робитиме свідомий вибір.
