У Концертно-студійному комплексі Національної радіокомпанії України в циклі прямоефірних передач «Радіо «Культура» представляє...» відбувся музичний вечір. Пропонуємо до вашої уваги інтерв’ю, яке після ефіру дав художній керівник та головний диригент Заслуженого академічного симфонічного оркестру НРКУ Володимир Шейко:

— Для нашого оркестру велика честь брати участь у проекті «Радіо «Культура» представляє...» До речі, цим проектом ми випереджаємо Росію. Там є велике об’єднання колективів, що займаються переважно записами. Але я ніде не чув про прямоефірні передачі з інтерактивним спілкуванням.

— Розкажіть, будь ласка, про історію вашого оркестру.

— Симфонічний оркестр Українського радіо існує понад 80 років, це найстаріший в Україні постійно діючий оркестр. До 1937 року він був єдиним у Києві стаціонарним оркестром, що займався суто симфонічною музикою. За роки існування колектив у співпраці з найвідомішими вокалістами й інструменталістами здійснив понад 10 тисяч аудіозаписів до фонду Українського радіо. Створено унікальну колекцію шедеврів музичної класики. Завдяки співпраці з Національною спілкою композиторів оркестр став першим виконавцем багатьох творів сучасної української композиторської школи. Свого часу художніми керівниками оркестру були видатні диригенти: Герман Адлер, Петро Поляков, Костянтин Симеонов... 2005 року очолити оркестр випала честь мені.

— Чи впливають на рівень виконання взаємини у творчому колективі? І як відбувається відбір музикантів до вашого оркестру?

— Якість виконання, зіграність музичних ансамблів тісно пов’язані з міжособистісними взаєминами. Однією із запорук високих результатів нашого колективу є нормальний внутрішній соціум. Симфонічний оркестр НРКУ за п’ять років нашої спільної роботи дуже змінився, прийшло багато нових людей. На гастролі за кордон ми можемо запросити музикантів навіть з іншого міста. Якщо артист проходить випробування складними умовами турне, беремо його на постійну роботу. За останні роки ми гастролювали у 10 країнах світу, кожне турне по 30-40 днів. Грали на кращих концертних майданчиках від Люксембурга до Сеула — це дуже важливо, адже так формується оркестр. Але основним видом діяльності і надалі залишаються музичні записи до фонду Українського радіо. Нещодавно ми випустили перший компакт-диск серії «Музичний Всесвіт». І це лише початок. Концертне виконання і робота в студії дуже відрізняються. От зараз робимо аудіозапис твору «Ґолґофа» американського композитора Гейбла, який ми грали на київському фестивалі «Прем’єри сезону». І успішно грали! Чули від автора і слухачів слова вдячності. У студії з надчутливими приладами складніше удвічі — ти не маєш права на помилку. Психоемоційне напруження на записах дуже високе (вже не кажу про шкідливий електромагнітний вплив на організм), саме тому, наприклад, на Заході оркестри радіо і ТБ найбільш оплачувані.

— Як ви вважаєте, з вашого зарубіжного досвіду, чому було б корисно нам повчитися в інших країн?

— В Україні, на жаль, досі існує проблема державної підтримки творчих колективів. Коли мене питають, який прибуток дає оркестр, пригадую вислів: «Якщо вкласти гривню в театр, потім не доведеться вкладати п’ять гривень на утримання тюрем». Переконаний, у цивілізованій країні подібне запитання ніхто не поставить. В Іспанії, Кореї дуже розвинений культурний (зокрема, симфонічний) пласт. Іспанія має план «Е» (ESPANA), запропонований владою: відновлення музеїв, концертних залів... Там щодня — по чотири симфонічні концерти в одному залі, приходять по 2,5 тисячі глядачів (у нашій столичній філармонії не набирається і 500 осіб). Розважальні комерційні шоу і високе мистецтво — різні речі. Сподіваюся, наша влада зрозуміє соціальну, фінансово-економічну доцільність підтримки творчих колективів високого мистецтва і сприятиме вирішенню цього питання на державному рівні. А ми зробимо все, що залежить від нас — музикантів.

Розмову вела Оксана Чайка.