Тиск чи витискання...

Випуски єдиного у світі телеканала, що транслює програми кримськотатарською мовою — АТR, одного аж ніяк не чудового дня припинилися. На екрані практично безупинно передавали то рухомий рядок: «Силовики захопили нашу телекомпанію та вилучають комп’ютери й архів», то виступ заступника генерального директора й головного редактора телеканала Лілі Буджурової. Ця відома й авторитетна в Криму журналістка, по суті, звинуватила кримську владу в переслідуванні телеканала.

Причиною обшуку, який проводили ФСБ і Слідчий комітет у Сімферополі в будинку телекомпанії, стали події майже річної давнини, коли біля стін кримського парламенту зчинилася бійка між прихильниками «Русского единства», які мітингували, і кримськими татарами.

І ті й інші давно, вочевидь, хотіли помірятися силами на площі перед будинком Ради Міністрів Криму, де місцева рада погодила проведення цих двох антагоністичних мітингів, але потім заборонила, та біля стін Верховної Ради Криму, де їм уже ніхто не міг перешкодити. Тоді тут загинуло кілька осіб. Потім був погром у приміщеннях першого поверху кримського парламенту, куди прорвалися представники Меджлісу кримськотатарського народу, які мітингували.

Нагадаємо: усе це відбувалося наприкінці лютого 2014 року. Наступного дня, рано-вранці будівлі Верховної Ради та Ради Міністрів Криму були захоплені групою Гіркіна, а ще за кілька днів на вулицях кримських міст і біля військових частин Міністерства оборони України з’явилися «зелені чоловічки» — регулярні підрозділи російських спецпідрозділів. Так було здійснено перший етап анексії Криму.

Тож слідчі органи Росії стурбувала така ситуація наприкінці січня цього року, вони заговорили про «масові заворушення», але чомусь здійснюючи репресивні заходи тільки щодо однієї сторони — лідерів кримських татар і Меджлісу.

У телеканала АТR запросили відеозйомку тих подій, хоча фото й відеозйомку здійснювали, крім кримських, провідні російські й українські ЗМІ. За словами директора телекомпанії АТR Ельзари Іслямової, усі необхідні записи, на вимогу правоохоронців, були надані. Але цього виявилося замало — і в офісі телеканала з’явилися близько сорока силовиків з автоматами й у масках. Обшук тривав понад сім годин. Людей, що прийшли підтримати журналістів, поліція попереджала  про заборону збиратися «більше трьох».

Один з активістів кримськотатарського руху — Сейтумер Німетуллаєв вважає, що застосовувати збройний спецназ проти беззбройних журналістів — явний перебір.

«Навіщо на телеканал прийшли люди з автоматами в руках? У нас ще сильна пам’ять 1944 року, коли нас виселяли насильно з Криму. Ситуація, схоже, повторюється», — повідомив він журналістам.

Попри те, що місцева влада заявляє про непричетність до того, що відбулося, й відсилає з усіх питань до правоохоронців, і так очевидно: без команди з Радміну Криму не обійшлося. Саме тут, на другому поверсі, засідає «мозковий центр» усіх політичних провокацій і проти політиків, і проти журналістів. Керує ним «міністр правди», віце-прем’єр кримського уряду Дмитро Полонський.

Саме тут міркують, які ще провокації вигадати проти тих, хто думає інакше, і тих, хто не сприймає окупації Криму. Одніє з цих провокацій став скандал у середині січня стосовно правозахисників Ескендера Барієва й Синавера Кадирова. Першого атакували кремезні молодики на конференції з прав кримських татар, а другого взагалі депортували з Криму.

Наступним етапом стала ситуація навколо кримськотатарського телеканала та арешт одного з лідерів Меджлісу кримських татар — Ахтема Чийгоза. Причина — нібито організація заворушень наприкінці лютого під стінами кримського парламенту. Арешт строком на два місяці й порушення кримінальної справи.

Ще раз нагадаємо, що тоді зійшлося дві сили біля стін кримського парламенту, кримські татари вимагали проведення позачергової сесії з розглядом питань про відставку й люстрацію кримської влади — «регіоналів», а представники проросійських сил — «захищали» кримський парламент від радикальних елементів. Сценарій явний і вже здійснений на сході України, спеціально для камер російських телеканалів.

Автор цих рядків як очевидець тих подій може сказати цілком виразно: представники «Русского единства» заздалегідь ішли на провокації. Приміром, кілька автобусів їхніх прихильників, що прибули із Севастополя, були готові до конкретної бійки. У багатьох було помічено досить важкі «флагштоки», протигази.

Чому ж цих людей не затримують і не опитують? Чому така вибірковість? Та тому, що з кримських татар, активістів Меджлісу, який представляє практично весь народ, роблять крайніх радикалів, списуючи на них усі гріхи. А прихильники відторгнення Криму від України перебувають поза підозрами.

Одним з потужних засобів пропаганди, безумовно, є телебачення. В телевізійному ефірі телеканал АТR, який з’явився кілька років тому, завоював визнання не тільки у кримських татар. Чудовий дизайн павільйонів, відкриті й добрі обличчя ведучих, об’єктивна подача новин, які, до речі, виходять трьома мовами, включаючи російську і українську, сучасні фільми, — усе це зробило його одним з провідних у Криму.

Кримські аналітики вважають, що телеканал необхідний для «розкручування» нових, вірніше, призначених владою, «лідерів кримських татар». У цьому зв’язку приватний телеканал у кращих традиціях просто «віджимають» у власників, нагнітаючи довкола нього пристрасті.

Але це тільки одна точка зору. Приміром, кримський політолог Олександр Форманчук певен, що кримській владі невигідно «прихватизувати» телеканал, адже це може викликати невдоволення й навіть акції протесту серед кримських татар. Хоч як би там було, а тиск на ЗМІ й політиків, передусім кримських татар, триває.

Буквально наприкінці лютого — на початку березня на півострові мають на думці помпезно відзначити події так званої «кримської весни», коли Росія анексувала весь Кримський півострів. Вочевидь, що до цих заходів буде проведено ще більшу «зачистку» інакодумців. Уже неодноразово заявлялося про необхідність відкриття на півострові представництв ООН і ОБСЄ, адже мешканцям Криму і поскаржитися на сваволю немає куди. А Росія чинить цьому всілякі перепони.

 

Крим.