Коли місцевий бізнесмен розпочав активно споруджувати готельно-ресторанний комплекс під самою пам’яткою археології національного значення, місцем щорічного Фестивалю української середньовічної культури «ТуСтань!», захвилювалося не лише керівництво Державного історико-культурного заповідника «Тустань», а й громадськість. Пам’ятка природи, яка не має аналогів у Європі, могла змінити своє обличчя і втратити свою первозданну красу та унікальність.
Чимало львів’ян, які в дні фестивалю прямують до міста-фортеці, щоб надихнутися його старовиною і, звичайно, відпочити. Машини щороку на початку серпня вибудовуються у такий довжелезний ряд, що навіть найповажнішим гостям фестивалю доводиться йти пішки кілька кілометрів. І з навколишніх сіл також потічком прямують люди. І все для того, щоб подивитися фестиваль середньовічної культури, що проходить під стінами міста-фортеці. Хоча слово стіни тут мало доречне, адже Тустані їх подарувала чудернацька форма скель. Цим скористалися будівничі, які заповнили проміжки між скелями дерев’яними колодами і вибудували підлоги та переходи. Вийшло так, що фортецю ніби побудувала сама природа, а людині вже не випадає її нищити. Хоча за роки свого існування Тустань знала всілякі часи. Фортеця пережила п’ять будівельних періодів дерев’яної забудови та два — кам’яної.
Історична довідка. В історичних джерелах уперше Тустань згадується в літопису (1333—1384 років) підканцлера короля Казимира Янка з Чарнкова та у польського історика Яна Длугоша під роком 1340. На той час місто-фортеця була досить відомою і стояла поруч із такими містами як Львів, Перемишль, Кросно, градами Любачів, Теребовля і Галич. Включена у міжнародні торгові зв’язки як контрольний пункт до карпатських перевалів, Тустань до того ж довгий час успішно відігравала роль прикордонного та митного центру між Галицько-Волинським князівством і Угорщиною.
Те, що ділянка, на якій підприємець уже розпочав земляні роботи і притягнув важку техніку, належить до території комплексної охоронної зони пам’ятки археології «Городище літописного міста Тустань» (і це затверджено наказом Міністерства культури і туризму України), мало хвилювало осіб, які ставили підписи під виданими підприємцеві документами, і не звернули увагу на історичну цінність земель.
Звичайно, місцеві органи влади (Підгородецька сільська рада, Сколівська районна рада та РДА) знали про заборону будівельних та земляних робіт, не пов’язаних з дослідженням та експлуатацією пам’ятки, а також про те, що такі землевідведення і проекти забудови необхідно погоджувати із Заповідником. Проте... На щастя, полетіли листи від Управління охорони культурної спадщини, депутатські звернення до прокурорів Львівської області, не стояла обабіч проблеми громадськість та журналісти.
Треба віддати належне і директорові заповідника Василеві Рожкові, який підняв на ноги кого тільки зміг. Та й інакше він чинити не мав права, адже продовжує справу свого батька. Саме Михайло Рожко став сучасним дослідником фортеці і на основі детального дослідження залишених слідів та археологічних розкопів виконав графічну реконструкцію фортеці, написав про неї книжку і таким чином наново відкрив її світові. Тепер у задумах уболівальників Тустані мрія відтворити її у первозданному вигляді.
Та допоки романтики мріють, реалісти... будують готель просто на фестивальному полі. Сільською радою свідомо була прихована близькість пам’ятки археології національного значення та Заповідника до будівельної ділянки. І якби прокуратурою Львівської області не «виявлено факт незаконного надання для подальшої забудови земельної ділянки в межах охоронної зони «Городища літописного міста Тустань», що є пам’яткою археології національного значення», не відомо, чи не росли б уже сьогодні тут сучасні стіни.
А так документально запротокольовано, що «службові особи Підгородецької сільської ради, діючи в інтересах третіх осіб, внесли недостовірні дані у довідку — характеристику земельної ділянки, внаслідок чого громадянину надано, після зміни цільового призначення, земельну ділянку площею 0,4093 га в межах охоронної зони Державного історико-архітектурного заповідника «Тустань» для будівництва та обслуговування житлового будинку, внаслідок чого державі завдано збитків на суму близько 5 млн. грн.».
За цим фактом прокуратурою Сколівського району порушено кримінальну справу, а Сколівським районним судом, з метою забезпечення позову, зупинено дію дозволу на виконання будівельних робіт на земельній ділянці в межах охоронної зони Державного історико-архітектурного заповідника «Тустань». Тепер працівники заповідника будуть у короткі до наступного фестивалю, однак переможні, часи «зализувати» завдані природі рани.
На знімку: будівництво на фестивальному полі, на щастя, зупинено.