Чи може шахтна вода стати «паличкою-стукалочкою»?

Водопостачання завжди було проблемним на Луганщині. Якщо загалом в Україні з підземних джерел у середньому споживають лише 20 відсотків води, то Луганська область чи не єдина, де водопостачання з підземних природних джерел займає 80 відсотків. Ця особливість уже створює проблеми, оскільки воду доводиться транспортувати на території 200 км, переборюючи великий — до 300 метрів — перепад висот. І ще одна особливість області. Річ у тім, що водоводи проходять у місцях, які розроблені вугільними підприємствами, і тектонічні процеси стали неминучим чинником порушення технічного стану водопровідної системи. Зрозуміло, що часті пориви на таких магістралях породжують дефіцит води в окремих населених пунктах й істотно впливають на її якість. Здебільшого від цього страждають шахтарські регіони: Антрацитівський район, Ровеньки, Свердловськ, Красний Луч, Краснодон.

У 2004 році в області було розроблено велику програму з поліпшення водопостачання й водопровідно-каналізаційної мережі. На її виконання уряд тоді планував виділити з різних державних джерел 500 млн. грн. Програма мала завершитися цього року, однак за минулі п’ять років ситуація не поліпшилася, а стала ще гіршою: водопровідні системи занепадають, а фінансування залишилося на папері. Одні виправдовуються фінансово-економічною кризою, інші бачать у цьому політичне підґрунтя. А проблема тим часом обростає новими обставинами, які загострюють ситуацію. Сьогодні фінансування програми проводиться переважно за рахунок бідних місцевих бюджетів і водопостачальних організацій, але це — мізер. Певною мірою розв’язує проблему забезпечення населення якісною водою ТОВ «Луганськвода». Ця компанія-концесіонер обслуговує 70 відсотків централізованого водопостачання регіону, і вже домоглася перших результатів. Принаймні фахівці обласної санепідемстанції стверджують, що за останні роки показники мікробного забруднення змінюються у бік поліпшення. За наявного стану водопровідних і каналізаційних систем це не може не тішити.

— Мікробне забруднення води — це, мабуть, основна проблема водопостачання населених пунктів області, — констатує завідувач відділення комунальної гігієни Луганської обласної санітарно-епідеміологічної станції Василь Юркевич. — Якщо розглянути динаміку останніх років, то питома вага проб води щороку така: у 2007-му мікробне забруднення становило 5 відсотків, 2008-го — ледве більш як 4, торік воно зменшилося майже до 3,5 відсотка. Словом, динаміка позитивна. І в цьому головну роль зіграли організаційно-технічні заходи. Маю на увазі своєчасні заходи щодо ліквідації поривів на системі, що стала непридатною, а також своєчасне проведення дезінфекції, промивання труб тощо.

У деяких регіонах області відхилення від норми води сягає 20 відсотків. Фахівці пояснюють це передусім станом труб, які практично зношені й «працюють на останньому подиху». Кількість поривів водогінних мереж зростає з кожним роком. Скажімо, якщо в 2004 році воно становило понад 5 тис. випадків, 2009-го ця цифра зросла до 18 тис., то на сьогодні порівняно з минулим роком пориви збільшилися в 1,3 разу. І якщо сьогодні не почати міняти водопровідну систему, пікова ситуація неминуча. На артезіанську й воду з колодязів розраховувати не доводиться, тому що...

Централізованою системою водопостачання користуються лише 13 відсотків сільського населення області. 87 відсотків жителів цієї місцевості споживають воду з колодязів та артезіанських свердловин і вважають, що їхня вода набагато чистіша за міську, отже, корисніша. Чи так це насправді?

— У нас офіційно зареєстровано 732 колодязі громадського користування, які санепідемстанція контролює в обов’язковому порядку, — пояснює Василь Михайлович. — Одразу скажу, що 33 відсотки таких джерел не відповідають вимогам нормативних актів за мікробіологічними показниками й 57 відсотків — за санітарно-хімічними показниками. Випадків отруєння людей і особливо дітей, як в інших регіонах країни, у нас, слава Богу, не було, однак проблема нітратного забруднення є. Потерпають від цього, зрозуміло, сільські регіони. Наприклад, у Білокуракинському, Біловодському, Перевальському, Лутугинському, Старобільському районах проблема нітратного забруднення стоїть особливо гостро. Своїми постановами ми закриваємо такі водозабори, пояснюємо населенню, власникам колодязів, як потрібно утримувати такі джерела.

Останніми роками з’явилися нові ефективні технології з очищення шахтної води, які дають змогу доводити її до нормативних вимог. (До речі, і з нітратного забруднення в тім числі). За останні 30 років кількість кондиційної води з підземних джерел в області скоротилася більш як у 13 разів. І якщо ми раціонально не використовуватимемо ці природні ресурси, це призведе до того, що більш глибокі води не надходитимуть у ті водоносні горизонти на глибині 60 м, які використовуються сьогодні. Нижче 100 м вода володіє вже зовсім іншими характеристиками. Передусім вона вирізняється підвищеною мінералізацією, присутністю цілої низки елементів, у тому числі важких металів, які перевищують гранично припустиму концентрацію. Без новітніх технологій очищення тут не обійтися.

В області вже є досвід з переробки шахтної води. Таке виробництво, наприклад, планується пустити на закритій шахті імені Войкова. Передбачається, що очищена шахтна вода вирішить проблему постачання окремих мікрорайонів Свердловська. Документація на відкриття такого виробництва належить до компетенції Міністерства охорони здоров’я України. Фахівці вивчають безпеку, нешкідливість і ефективність такої технології. Власне кажучи, справа це нова, оскільки подібного досвіду в Україні немає, і навіть в Європі таку технологію ще не освоєно. Отож луганчани тут можуть бути перші.