Увагу громадськості привертає переважно великий футбол. Однак життя десятків місцевих клубів, змагання у початкових лігах часто бувають не менш драматичними, а проблеми — не менш гострими, ніж у фаворитів футбольного життя. Низка таких гострих проблем постала і перед хмельницькою футбольною командою. Їх якнайшвидшого розв’язання очікують не тільки футболісти, а й усі місцеві вболівальники.
Клуб приватний чи комунальний?
Ось уже протягом кількох років ім’я ФК дедалі частіше згадують у зв’язку не з успіхами, а зі скандалами. Насамперед фінансовими. Перший вибухнув, коли депутати Хмельницької міської ради зацікавилися, куди йдуть «футбольні» гроші. Тоді команда була практично приватним клубом, переселившись до Красилова, але при цьому фінансувалася з хмельницького міського бюджету. Якщо спочатку кілька років поспіль бюджетне фінансування коливалося від 1,2 до 1,4 мільйона гривень на рік, то поступово сягнуло майже 4,5 мільйона.
Здавалося б, при цьому можна було сподіватись і на серйозні здобутки у грі. І вони з’явилися. Якщо до того п’ять сезонів поспіль команда грала у другій лізі, то красилівський етап приніс перехід до першої. Але перебування у ній «Поділля» виявилось недовгим. Міські депутати висловилися за те, що немає сенсу віддавати гроші з міської казни на утримання по суті чужого клубу. До того ж почали спливати історії про різні фінансові маніпуляції та борги, котрі виявилися у команди. Розрив був скандальним, і частина команди залишилась у райцентрі під назвою ФК «Красилів». А у Хмельницькому вже новому клубу «Динамо-Хмельницький» довелося розпочинати свою кар’єру з... аматорської ліги.
У трьох няньок — футболісти негодовані
Щоправда, засновники були налаштовані оптимістично. Частину витрат брала на себе міська влада. Зарплата та преміальні покладалися на ФСТ «Динамо». Та ще й мали сподівання на підмогу з обласного бюджету. Так мав вирости молодий і успішний колектив. Однак сподівання не справдились.
Обласний бюджет якось непомітно відсторонився від проблем ФК. Місто нібито не відмовилося від зобов’язань, але криза внесла зміни у витрати, тож цьогоріч на команду перепало лише 860 тисяч гривень. Малувато, але на весь міський спорт, включаючи капітальне будівництво, утримання спортивних шкіл, проведення всіх спортивних заходів, передбачено трохи більше шести мільйонів гривень.
У ФСТ «Динамо» також виникли фінансові проблеми. Юридично ФК залишився у його підпорядкуванні, але фінансовий тягар виявився для силовиків непосильним. Отже, формально ніхто від команди не відмовився, проте самі футболісти опинилися на фінансових задвірках. Тож їх настрої далекі від переможних.
Спорт для всіх чи бізнес-проект?
— Команді, у котрої немає власної тренувальної бази, транспорту, не позаздриш, — переконаний заступник голови обласної федерації футболу Артем Глас. — Зарплатна заборгованість сягає кількасот тисяч гривень.
Ще й планується зменшення зарплати футболістам і тренеру — не приховують у спорткомітеті. Бо, якщо ФК фінансується з бюджету, то і заробітки у ньому не повинні перевищувати ставки держслужбовців. Через такі нововведення вже поповзли чутки про можливі зміни у тренерському складі.
Одне слово, майбутнє команди здається невизначеним, а успіхи — сумнівними. При цьому всі одностайно стверджують, що футбол — це зовсім не бюджетна справа, і без спонсорів та приватного капіталу він просто неможливий, але...
— Немає партнерів, котрі передали б ФК реальні кошти, — переконує Валерій Вешко, голова спорткомітету. — Всі охочі вимагають певних преференцій для себе, але не дають жодних гарантій клубу.
А у футбольній федерації говорять інше: є інвестори, котрі не пошкодують грошей не тільки для команди, а й для розвитку футбольної інфраструктури, однак їм не вдається досягти домовленості з владою.
Стверджувати, на чиєму боці правда, важко, оскільки такі перемовини проходять, як правило, за зачиненими дверима і вимоги, котрі висувають зацікавлені сторони, залишаються їх таємницею. А в підсумку виходить, що коштовну іграшку і утримувати важко, і віддати шкода.
А поки зі своєю тактикою на полі не визначились основні фінансові гравці, в офсайді залишається команда. Через півстоліття з часу заснування вона опинилася в ролі безхатька і безбатченка. Матчі «Поділля», на які свого часу збиралося до десяти тисяч уболівальників, залишилися позаду. Охочих подивитися гру своєї команди навіть за символічну вартість квитка у п’ять гривень стає дедалі менше.
У результаті минулого сезону навіть ігри у другій лізі виявилися для команди важкими. З п’ятим місцем, після якого залишилися лише аматори, сподіватися на прорив у вищий дивізіон марно. А глядач чекає на успішний та перспективний футбол. Можливо, команді варто стиснути зуби і попри все показати його? Дивись, завзята гра і спонсорів розщедрить, і бюджет зробить поступливішим. Можливо, настав час змінити умови задачі: спочатку футбол — а потім гроші.
Хмельницький.
