Випробування на витривалість

Машина райдержадміністрації привезла нас у самісіньке серце Жовтневого району, де збирають хліб.

— У районі під зерновими культурами — 60 тисяч гектарів. Трохи більше двадцяти тисяч — рапс і соняшник. Незадовго до жнив ми об’їжджали поля й серце раділо. Планували одержати 35—40 центнерів зерна з гектара, — розповідає голова Жовтневої райдержадміністрації Сергій Юргель. — Потім була виснажлива спека, ґрунт висох, як пил. На зміну затяжній спеці пішли рясні дощі, а в деяких місцях із градом. Уявіть: урожай обсипається, а в поле не вийти — волого. Зате бур’янам благодать — як на дріжджах. Бур’яни — люті вороги комбайна — продуктивність роботи зменшують удвічі. На ліку кожна хвилина і збір триває до випадання роси. Якщо вдасться вирвати в погоди золоті деньки, жнива в районі закінчимо до 25 липня.

Заступник голови Жовтневої РДА Григорій Похилько додає:

— Торік на цей час уже було прибрано 40 відсотків посівних площ, а нині, незважаючи на ранні жнива, лише чверть...

У Григорія Федоровича на більшість сільськогосподарських проблем власна точка зору. Довгі роки він працював в обласному управлінні сільського господарства і переконаний: державі треба змінювати правила гри стосовно аграріїв. Безмежної любові їм не треба, а от елементарної турботи і підтримки вони потребують. І об’єктивного розподілу державних «пряників» також: якщо й платити дотацію, то на кожну гривню вирощеної валової продукції, якщо й допомагати областям, то тільки тим, хто вирощує хліб у несприятливій кліматичній зоні. Держава пряниками не розкидається, але й у батозі потреби немає: аграрії й самі себе зайвий раз підстьобнуть, інакше просто не виживуть.

От тільки було б за що стібати: нинішня ціна на ячмінь безпрецедентна. Після очищення, просушування, утрясання, перевезення «на виході» маємо 700 гривень за тонну. І це при тому, що собівартість зерна удвічі вища. Не можна не згадати і той факт, що до початку жнив тонна зерна була на триста гривень дорожчою...

— У нас під зерновими культурами 3300 гектарів землі — це наділи восьми сотень пайовиків, що мешкають на території шести сільських рад. На цьому полі планували зібрати до 60 центнерів ячменю з гектара. Але прорахувалися рівно наполовину — це все, що вдалося врятувати. Такою високою ціною дається врожай, що рука не піднімається продати його за безцінь, — розмірковує директор ТОВ «Діонісій-VN» Віталій Тарабрин. — Звеземо зерно в сховище ємністю 5 тисяч тонн (ми його цього року побудували), і будемо виглядати «з моря погоди». І сподіватися, що збитки перекриються за рахунок соняшника — на нього гарні види. Нині гарні види, — уточнює Тарабрин. — Але все лихо в тім, що підприємству не колись, а вже сьогодні потрібні гроші на зарплату, дизельне пальне. Щоб закінчити жнива, потрібно буде 100 тонн дизельного пального — в зерновому еквіваленті це 1000(!) тонн ячменю. От і думай, як вчинити!

Випускник Миколаївської аграрної академії 37-річний Віталій Тарабрин, як то кажуть, людина «від сохи». Родом із Чаплинського району Херсонської області, він ціну трудовим мозолям знає з дитинства. «Діонісій» об’єднав його велику й дружну родину під одним дахом: батько працює тут інженером, тесть — агрономом, дружина — бухгалтером, мати — завідувачкою току, старший син вивчає аграрну науку...

— На землі трудитися цікаво, якщо підходити до процесу творчо, — зізнається Віталій Євгенович. — Ми навчилися сіяти, вирощувати й збирати непогані врожаї. Навчилися думати про краще, пробуємо пристосовуватися до обставин, які змінити не в силах. Приміром, за лічені хвилини 250-гектарное поле чудового рапсу, в яке ми вклали стільки праці та коштів, перетворилося на суцільне місиво. Небесна канцелярія, на жаль, скарг не приймає.

— Цього року дуже важкі жнива, — підкреслює головний агроном ТОВ «Оксамит» Олександр Зленко. — У полі працювали максимум годину-півтори, більше не давали дощі. Два дні як розпогодилося. На площах, що звільнилися, дискуємо ґрунт під майбутній урожай.

У господарстві, що ось уже дванадцять років успішно очолює Микола Кримчаков, зненацька порадувала черешня — цієї ягоди в «Оксамиті» зібрали по 20 центнерів з гектара. А бруньки персика, на жаль, у саду вимерзли, урожаю не буде.

Щойно зібраним ячмінним полем приватного підприємства «Золота нива» поважно гуляють журавлі. Картина для Миколаївської області незвична.

— Ми обробляємо майже три тисячі гектарів землі. Урожайність озимого ячменю — до 26 центнерів з гектара, — розповідає керівник «Золотої ниви» Володимир Жмурко. — Наші хазяї за кордоном — це відомий агрохолдинг «Енселко». Пайовики «Золотої ниви» — городяни, тож їм не треба зорювати город, завозити воду або солому. Проблем з пальним у нас теж немає. Урожай за таку ціну збувати не будемо, почекаємо кращих часів.

Начальник управління агропромрозвитку Миколаївської райдержадміністрації Валентина Гарифулліна підкреслює: район сподівається зібрати 100 тисяч тонн зерна, хоча планували значно більше.

На знімку: комбайнер ТОВ «Золота нива» Іван Лоза.

Миколаївська область.