У Києві тривають «Літні музичні вечори». У рамках XІІІ Міжнародного фестивалю прихильники академічної й популярної музики, а також джазу, фольклору і навіть авторської пісні можуть долучитися до прекрасного, відвідавши літній майданчик у Маріїнському парку столиці. Цього року організатори запросили понад 25 солістів із різних країн, а триватиме фестиваль до 12 липня. Минулих вихідних свою концертну програму представляли молоді виконавці з Америки — піаніст Олександр Тарас Де Сіна та співак Стефан Баркі.
Олександр в Україні не вперше. Три роки тому він уже брав участь у рамках конкурсу імені Володимира Горовица. Тепер для виступу в Києві приїхав зі своїм другом Стефаном Баркі. Стефан спеціалізується на виконанні класичної музики зокрема і арій з опер. На концерті в Києві він представив один із циклів пісень Шуберта, а також арії із опер Моцарта «Весілля Фігаро» та Белліні «Пурітани». Під акомпанемент Олександра Де Сіна м’який баритон звучав чітко і впевнено. Репертуар теж був підібраний дуже вдало.
— Свого часу моя бабуся брала уроки оперного співу, однак через скрутні обставини втілити мрію в життя їй не далося, і тепер це як своєрідний подарунок моїй родині, каже Олександр. До того ж, зазначив музикант, українська школа дуже фахова, і йому є чого тут повчитися. А ще, зізнався, його завжди приваблювала країна, звідки родом його предки. Власне, саме мама-українка й прищепила Олександрові любов до гри на фортепіано. Уже в три роки він почав грати на цьому інструменті, а шестирічним дав свій перший концерт. Паралельно юний Олександр також брав уроки співу і встиг навіть побувати солістом хору дітей у Нью-Джерсі. Нині ж 21-річний музикант — студент університету, де бере інтенсивні курси з філософії свідомості, а також геополітики. Але найбільшим його захопленням і понині залишається музика. Цей рік був роком вивчення Шопена. Тому не випадково на суд українського слухача він представив 12 етюдів неперевершеного майстра.
На запитання, чому саме Шопен, Олександр так і не зміг відповісти. Каже, ювілей композитора став лише поштовхом, а загалом практично всі піаністи люблять грати Шопена, бо важко собі уявити іншого композитора, який повністю перевернув би світ піаніно так, як Шопен. Утім, сам Олександр вважає себе своєрідним перекладачем маестро.
— Я дивлюся на ноти, читаю їх, а потім кажу собі: «Я бачу цей твір так». Звичайно, завдання піаніста виконати композицію за задумом її автора, але яким бачили власні твори Шопен або Брамс, нікому невідомо. З аркушу паперу важко визначити, як — м’яко або голосно, як швидко чи як повільно композиція повинна звучати. Тому та сама композиція буде звучати по-різному у різних піаністів. У мене таке бачення Шопена. Але це не остаточний варіант, тому залюбки беру майстер-класи, зокрема, і в Києві у відомих ваших педагогів.
До речі, як розповіли в прес-службі училища імені Глієра, яке є організатором фестивалю, усі виступи і українських, і зарубіжних виконавців проходять з аншлагом. Дізнаються про програму з різних джерел, але переважно з Інтернету. За роки вже склався певний фан-клуб поціновувачів фестивалю.
— Приблизно з 2000 року в програмі фестивалю з’явилися так звані обмінні концерти. Адже головним дітищем Інституту імені Глієра все-таки залишається конкурс Володимира Горовица, а він проходить у досить закритій фаховій атмосфері. Нам же хотілося, щоб талановитих молодих митців почув широкий загал. Тому такі виступи на літньому майданчику є дуже корисними, — каже прес-секретар інституту Лідія Новохатько.
І з кожним роком глядачів у Маріїнському парку збирається дедалі більше. У такий спосіб популяризують музичну культуру не лише серед обраних, а й серед меломанів. Вже стали традицією й відкриті державні іспити випускників цього вузу, які відбуваються просто неба на цій таки літній естраді біля Маріїнського палацу. Та найбільшим надбанням, вважає Лідія Новохатько, є те, що музичні школи різних країн мають змогу зустрітися в Києві і обмінятися своїм досвідом. Така собі інтеграція на культурному рівні.
...Чесно кажучи, коли йшла на концерт, хотілося просто скинути тягар трудового тижня. Натомість отримала ще й величезний позитив та заряд бадьорості. Гадаю, такої ж думки і всі глядачі, що зібралися того разу в Маріїнському парку. Музика у виконанні Олександра і Стівена полонила багатьох. Я ж того вечора переконалася, наскільки велика у нас тяга до мистецтва і зокрема до музики, бо глядацька зала так і не змогла вмістити всіх бажаючих.
Фото автора.
