Шестикласник Влад (на знімку) із міста Сарни мріє про море. А щоб мрія збулася, днює з бабусею у лісі, збираючи чорниці. Під вечір стоїть із ними на узбіччі траси Сарни—Рівне і пропонує автомобілістам. Продає недорого — по 9 гривень за літрову банку.Це, пояснив, щоб швидше продати.
Воно й не дивно: конкурентів у хлопця багато, всі хочуть заробити копійку. На неї, кажуть, знайдеться багато «дірок»: кому в школу одяг потрібно, кому зошити...
— Мій онук часто хворіє, — долучається до розмови бабуся Влада, яка щойно вийшла з ягідника з повним відеречком свіжих ягід. — Хоч у нас і чорнобильська зона, але путівку на море важко дістати. Купити теж нема за що, бо в родині, де зростає Влад, ще двоє діток, батько безробітний, тож немає великих статків. Мені серце щемить, коли він хворіє, тому хочу допомогти онуку оздоровитись на морі, яке він бачив лише по телевізору.
Далі по трасі, вже ближче до повороту на селище Клесів Сарненського району, ще одна юна продавщиця чорниць. Назвалась Олею Гіс. Каже, що перейшла в дев’ятий клас. Зізналась, що хотіла б із подругами побути, але що поробиш, коли треба поправити сімейний бюджет.
Ось так проводять літні канікули поліські діти. А може, воно й добре, що змалку знають ціну копійці, а ще — що не вештаються з однолітками по підворіттях.
Рівненська область.
Фото автора.
