Мирослав ЩЕРБЕЙ: «Альтернативи протипаводковому захисту немає»

— Передусім хочу відзначити високий рівень координації та співпраці представників центральних та місцевих органів влади, завдяки чому вдалося унеможливити ускладнення ситуації та забезпечити оперативне реагування під час початку підняття рівня води на річках області й відповідно мінімізувати наслідки дощового паводка.

З перших хвилин, коли почала надходити тривожна інформація від синоптиків про можливі сильні опади, весь особовий склад було переведено на посилений варіант несення служби. Для ліквідації наслідків підтоплення було розгорнуто Ужгородський та Мукачівський зведені загони ГУ МНС.

Найбільшого удару стихії зазнало село Ракошине Мукачівського району, де було підтоплено близько 750 дворогосподарств, із них 60 житлових будинків, 700 підвальних приміщень, 410 колодязів та 150 гектарів сільгоспугідь. З огляду на це, саме тут під головуванням першого заступника міністра МНС України Володимира Антонця за участі представників служб життєзабезпечення області було проведено робочу нараду з ліквідації наслідків швидкоплинного паводка, де було визначено низку першочергових заходів щодо мінімізації його наслідків.

До прикладу: в Ракошиному від ГУ МНС у Закарпатській області працювали 21 одиниця спецтехніки та 58 чоловік особового складу, було відкачано близько 42329 кубічних метрів води. Також за допомогою плавзасобів забезпечувалося підвезення води, медикаментів та продуктів харчування потерпілим мешканцям. Згодом підвозилася й питна вода.

Біля села Зняцьове цього ж району стався перелив води через автошлях державного значення Київ—Чоп. Тут проводили роботи з укладання мішків з піском (працювали 3 одиниці техніки та 30 рятувальників). Рух автотранспорту на цій ділянці не припинявся.

У селищі Середнє Ужгородського району підмило близько 10 метрів насипу річки Веля. Працівниками оперативно-рятувальної служби в тіло дамби було укладено 300 погонних метрів мішків із сипучими матеріалами. Працювали 4 одиниці спецтехніки та 25 чоловік.

Усього на ліквідації наслідків негоди працювали близько 50 одиниць рятувальної техніки та майже 200 чоловік особового складу. Відновлювальні роботи тривають, здійснюється комплекс заходів щодо ліквідації наслідків швидкоплинного паводка.

— Справді, важливо наголосити: під час нинішнього паводка обійшлося без загибелі та травмування людей, а також без аварійних ситуацій на об’єктах життєзабезпечення населення, зокрема енерго-, газо- та водопостачання. Хоча рятувати людей нам доводилося. Так, у селі Ракошине з підтопленого будинку бійці МНС на руках перенесли в безпечне місце паралізовану бабусю. А днем раніше тут за допомогою плавзасобу проводили роботи з відселення із підтопленого дворогосподарства трьох місцевих мешканців (серед яких була й дитина), що були відрізані водою від «великої землі». Хочу згадати ще про один випадок рятування двох літніх жінок на Тячівщині, котрі майже годину просиділи в холодній гірській річці Тільта неподалік румунського кордону, поки на допомогу не прибули бійці СДПЧ-8 міста Тячів, які успішно провели рятувальну операцію. Цей факт є підтвердженням того, що попри будь-які непередбачувані обставини підрозділи МНС завжди готові діяти за призначенням.

Закарпаття — це повененебезпечний регіон. Навчені гірким досвідом попередніх паводків та отримавши невтішні повідомлення від синоптиків, з перших хвилин в області почали вживати необхідні дієві заходи. Міністр МНС Нестор Шуфрич особисто подякував голові Закарпатської облдержадміністрації Олександру Ледиді за високий рівень співпраці та координації, який був забезпечений. Це унеможливило страшні та складні наслідки, які, на жаль, спостерігалися в сусідніх державах: Угорщині, Словаччині та Польщі.

З огляду на те, що після 1998 року Закарпаття переживало потужніші паводки, але збитки були набагато менші, висновок логічний: альтернативи протипаводковому захисту немає. Останній паводок укотре довів, що новозбудовані берегоукріплення, гідротехнічні споруди на річках області — надійний захист населених пунктів. Саме для цього й було розроблено Програму комплексного протипаводкового захисту в басейні річки Тиси в Закарпатській області на 2002—2006 роки та прогноз до 2015 року. Її реалізація дасть змогу захистити від стихії 500 населених пунктів, 2600 виробничих об’єктів, 200 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь.

Упродовж останніх років проблемним питанням щодо реалізації цієї програми залишалося недостатнє її фінансування з боку держави. Варто пригадати: попри обіцянки колишнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко фінансувати протипаводкові роботи на всі сто відсотків, насправді для нашого краю виділялося лише 20 відсотків.

Усього за час впровадження програми з 2001 року захищено від шкідливої дії вод 64 населені пункти, 25360 садиб, 31,58 тисячі гектарів сільгоспугідь, мінімізовано збитки у 70 населених пунктах. Отож слід якомога швидше побудувати всі необхідні гідроспоруди, передбачені протипаводковою програмою, що дасть змогу мінімізувати збитки та убезпечити закарпатців від можливих повеней та паводків у майбутньому.

Окремо слід зупинитися на причинах травневих та червневих підтоплень. Звісно, сильні зливи призвели до формувань інтенсивних поверхневих стоків. Але цьому «посприяла» захаращеність русел, стічних канав, кюветів, дренажних систем, які упродовж багатьох років ніхто не чистив, а сміття накопичувалося. І якщо цими питаннями й надалі ніхто не перейматиметься, передусім місцеві громади, то вода за сильних опадів буде періодично навідуватися на обійстя краян, підтоплюючи особисті будинки й присадибні ділянки.

— На розширеній нараді, яка пройшла за участі міністра МНС Нестора Шуфрича у Львові, прийнято рішення звернутися до керівництва уряду стосовно виділення із резервного фонду Кабміну понад 70 мільйонів гривень для подолання наслідків негоди. Питання про відновлення роботи всіх гідроспоруд у регіоні перебуває на контролі керівництва уряду. А щодо прискорення фінансування та виконання запланованих заходів у Карпатському регіоні дано відповідне доручення Президента України.

Перебуваючи на Закарпатті, міністр МНС наголосив, що звернеться до Кабінету Міністрів України стосовно виділення 50 мільйонів гривень, а також уже позапланових коштів для компенсації тих витрат, яких зазнали різні структури. Якщо вдаватися до конкретики, то Нестор Шуфрич відзначив необхідність прискореного фінансування будівництва об’їзної дороги навколо Ракошиного, що автоматично дасть можливість створити дамбу, яка захищатиме це велике село від можливого повторення таких ситуацій.

Окрім захисних дамб та берегоукріплень, без будівництва протипаводкових акумулюючих ємностей та низинних польдерів (для накопичення води) комплексний протипаводковий захист неможливий. А вартість зведення цих споруд надзвичайно висока. За даними державного підприємства «Об’єднана дирекція будівництва водогосподарських об’єктів Закарпатської області», приміром, якщо кілометр захисних дамб та берегоукріплень (тобто локальний захист) стає приблизно в суму від 3 до 7 мільйонів гривень, то комплекс акумулювальної ємності — до 100 мільйонів. Таких велетенських коштів область не має. Потрібна державна допомога.

І все-таки роботи ведуться. Найближчим часом в селі Загаття Іршавського району планується почати спорудження ємності. До цього аналогічний об’єкт «гамування» великої води зводився на Чорній Тисі в гірському Рахівському районі, будувався протипаводковий польдер у селах Вари і Четове (низинна Берегівщина).

За умов малоземелля в області постає ще одна проблема — відведення ділянки під будівництво. У наш час, коли більшість земель перебуває у приватній власності, зробити це дуже непросто. Хоча в більшості випадків люди до цього ставляться з розумінням.

— Це питання, швидше за все, повинно бути адресоване Закарпатському облводгоспу, який успішно бере участь в реалізації багатьох міжнародних проектів та фінансових програм Європейського Союзу. Приміром, у липні 2008 року в рамках програми добросусідства Угорщина—Словаччина—Україна, наш облводгосп отримав грант на реалізацію проекту «Розвиток Берегівської транскордонної польдерної системи в басейні річки Тиса». У кінцевому результаті, завдяки цим заходам, які потребують серйозного фінансування (загальна вартість проекту становить 800 тисяч євро), поліпшиться протипаводковий захист. Серед його головних напрямів: очищення русел каналів та збільшення їх пропускної спроможності, сприятлива та вчасна акумуляція стоку й випуску води, регулювання водного та повітряного режимів для цілей сільського господарства, збільшення поінформованості та залучення громадськості до розв’язання екологічних та водних проблем, що істотно поліпшить організацію протипаводкового захисту у спільному україно-угорському басейні Берегівської польдерної системи.

Отож ризик підтоплення існує і в інших державах, розташованих у басейні річки Тиса, що, відповідно, потребує міжнародної координації дій. З огляду на це, ще 2001 року було започатковано роботу Водного форуму басейну річки Тиса за участі п’яти країн — Румунії, Словаччини, Сербії, Угорщини та України.

Реалізуються також програми транскордонного співробітництва, фінансування яких здійснює і Європейська комісія: «Розробка україно-угорських комплексних планів протипаводкового захисту, розвитку водного господарства та оновлення заплавних територій в регіоні Берег і басейні ріки Боржава» (з липня 2006 року); «Покращення системи управління паводками — МОЗЕС», діяльність якої була зосереджена в басейнах річок Уж і Латориця (з червня 2007 року); «Покращення протипаводкового захисту та екологічне оздоровлення навколишнього середовища на україно-румунській прикордонній ділянці ріки Тиса» (з липня 2008 року) та інші.

Фінансування проектів, повторюся, здійснюється за рахунок коштів України та Європейського Союзу, отож вони є корисними для всіх учасників цих заходів. На цьому наголосив і Жозе Мануель Пінту Тейшейра, розповідаючи про зв’язок повеней в Україні, Угорщині, Румунії і Словаччині. Також він наголосив, що дуже важливо, щоб проекти впроваджувалися спільно з українською стороною.

Простіше кажучи, якби це було лише в наших інтересах, то відповідно реалізацію названих проектів фінансово не підтримували б зацікавлені зарубіжні структури.

— Завдяки унікальній системі автоматизованого спостереження «Тиса» можна завчасно попередити органи місцевого самоврядування нашої області й регіонів сусідніх країн про можливий розвиток надзвичайної ситуації та змоделювати ймовірні зони затоплення. Це означає, що відповідні служби заздалегідь знатимуть, де чекати найбільшої біди, і зможуть приймати адекватні ситуації рішення для захисту територій від впливу стихії.

— Ситуація щодо забезпечення гарнізонів сучасною спецтехнікою залишається скрутною. Реально термін використання більшості наших червоно-білих машин вже давно минув. Вони експлуатуються 15—18, а то й 20 років. Якщо оперувати конкретними цифрами, то сьогодні є нагальна потреба в заміні 75 автомобілів. Але попри це особовий склад та техніка, що залучалася до ліквідації паводка, яка, до речі, працювала в цілодобовому режимі, витримали випробування. Активно використовувалися також пожежні та рятувальні автомобілі, котрі підрозділи МНС отримали як гуманітарну допомогу із зарубіжних держав: Австрії, Угорщини та Голландії. Дуже добре, що такі дружні напрацювання є, але вони не розв’язують проблеми переоснащення служби загалом. Таку допомогу можна назвати донорними ін’єкціями місцевого ґатунку.

Також відкритим залишається питання забезпечення наших підрозділів додатковою технікою, передусім це стосується пересувних насосних станцій великої потужності.

Сподіватимемося, що найближчим часом за сприяння МНС проблема технічного переоснащення буде розв’язана.

До слова, нещодавно в області відновлено рятувальну вертолітну авіацію. Завдяки двом гвинтокрилам можна буде не лише постійно отримувати оперативну інформацію з постраждалих районів, а й відновити роботу санітарної авіації — вертольоти виконуватимуть функцію повітряної «швидкої допомоги».

На завершення хочу висловити сподівання, що в подальшому ми зможемо успішно розв’язувати нагальні проблеми і що наш край та Україну загалом оминатимуть різноманітні стихійні лиха.

На знімках: фрагмент ліквідації стихії; начальник ГУ МНС України в Закарпатській області Мирослав Щербей (другий ліворуч).