У пристрастях навколо проекту нового Податкового кодексу відійшли у тінь суперечки щодо нового Бюджетного кодексу. Хоча пропонований урядом документ стосується формування бюджетів кожного міста чи села, а отже, фактично впливає на гаманець кожного громадянина, незалежно від його інтересу до великої і малої політики.
Уряд в особі прем’єра Миколи Азарова стверджує, що новий Бюджетний кодекс містить багато новацій, зокрема, посилення фінансової самостійності місцевих бюджетів. «Уперше не на словах, а на ділі міста та села України отримають додатковий ресурс, який у наступному році становитиме близько 12 млрд. грн. Вдумайтеся, скільки регіональних проектів можна зробити за такі кошти», — наголосив глава уряду після затвердження законопроекту на засіданні Кабміну.
За словами глави уряду, на місцевий рівень передаються вісім загальнодержавних податків і зборів, і територіальні громади одержать п’яту частину надходжень від податку на прибуток підприємств. М. Азаров переконує, що ці гроші будуть пропорційно розділені між обласними, районними, селищними й сільськими бюджетами. Зокрема, 40% закріплюється за обласними бюджетами, 60% зможуть використовувати райони, з яких третина буде спрямовано сільським, селищним і міським радам.
Крім цього, уряд переконує, що бюджети отримають право об’єднувати свої ресурси для поетапного розв’язання загальних проблем. «Ми встановлюємо прозорі, некорупційні процеси управління бюджетними ресурсами й підвищуємо відповідальність учасників бюджетного процесу», — заявив він.
У законопроекті також переглянуто джерела доходів місцевих бюджетів і впорядковані видаткові повноваження місцевих бюджетів. Зокрема, місцевим бюджетам з державного пропонується передати плату за ліцензії й сертифікати, державну реєстрацію (шість видів), 50% зборів за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення, 50% зборів за спеціальне водокористування, 50% платежів за користування надрами загальнодержавного значення, плату за надані в оренду ставки, що перебувають у басейнах рік загальнодержавного значення, а також плату за використання інших природних ресурсів. Пропонується віднести до місцевих бюджетів у повному обсязі фіксований податок на доходи від підприємницької діяльності, єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва, а також плату за землю, надходження адміністративних штрафів, плату за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності, податок на нерухоме майно.
Однак в опозиції є багато критичних зауважень на адресу проекту Бюджетного кодексу.
Андрій СЕНЧЕНКО, міністр фінансів опозиційного Кабінету Міністрів, фракція БЮТ:
— В урядовому проекті Бюджетного кодексу є істотний перекіс — у бік мінімізації прав парламенту впливати на процес підготовки бюджету. Із трьох читань зробили два, а бюджет — це складний документ, і третє читання не було б зайвим. Якщо уряд усе робить вчасно — у нормальному режимі вносить Бюджетну резолюцію, проект держбюджету, то всі три читання дають змогу вчасно їх ухвалити. У проекті Бюджетного кодексу запропоновано залишити два читання й практично знівелювати можливості парламенту, бюджетного комітету впливати на процес доопрацювання між читаннями цього документа й при підготовці поправок. Ковдра перетягується на уряд.
Та хотів би нагадати урядовим чиновникам, що джерелом влади у країні відповідно до Конституції є народ, парламент представляє його інтереси, а уряд є тільки похідним. І ніхто не дозволяв виконавчому органу привласнювати собі ще й функції законодавчого в частині розподілу бюджетних коштів. Усе красиво: самі собі визначили напрями, самі витратили, а потім своє ж КРУ, підлегле уряду, проконтролювало.
Чого не вистачає у цій каші? Найголовніше — реалізації традиційних передвиборних обіцянок влади, до того ж влади різних кольорів за увесь час української незалежності. Усі говорили зі сльозою в погляді про те, що піднімемо місцеві органи влади на належний рівень, збалансуємо обов’язки, відповідальність, повноваження й фінансові можливості. І в цьому справді є нагальна потреба, люди цього чекають. В остаточному підсумку, чим повинні займатися місцеві органи влади базового рівня — сільські, селищні, міські ради? Ремонт шкіл, лікарень, тротуарів, під’їздів, покрівля будинків, водопостачання, чистота вулиць і т. д. Це ті функції, на які завжди не вистачає грошей. Начебто є сфера відповідальності рад, навіть якісь повноваження, а грошей для реалізації цих повноважень немає взагалі. Світова практика говорить: що слабкіше влада, то сильніше вона концентрує фінансові ресурси. Тому що це дасть змогу й далі діяти за азіатським принципом «розділяй і пануй»: одним дав, іншим не дав. А, по суті, повинні діяти нормативи бюджетної забезпеченості, тому що люди хворіють і лежать у лікарнях по всій країні. І фінансування медицини й освіти, культурної сфери місцевого рівня має бути у відповідності із чисельністю жителів. А в нас є сільради, у яких рівень бюджетного забезпечення на душу населення відрізняється в 11 разів!
Ми чекали від Бюджетного кодексу, що перерозподілять фінансові ресурси зверху донизу. І зроблять «бюджетною конституцією» норму про бюджетне забезпечення на душу населення. Але нічого цього там немає.
У редакції Бюджетного кодексу, внесеній урядом Ю. Тимошенко восени минулого року, саме передбачалося вирішення цих двох питань — чітке дотримання рівня бюджетної забезпеченості й перерозподіл фінансових ресурсів, щоб 80% залишалося внизу й тільки 20% нагорі. Цей кодекс був прийнятий парламентом, але президент Ющенко наклав на нього вето, а для подолання вето треба було 300 голосів. Ми зараз переподали цей кодекс за підписом С. Соболєва та ін.
Якщо у нас традиційно 60% ресурсів концентрувалося владою у Києві й тільки 40% віддавалося вниз, то нині ступінь концентрації ще більше зростає. Тому що є маса бажань, і нікого з верхнього ешелону не цікавлять ні сільські лікарні, ні школи, ні клуби, ні брудні запльовані вулиці й під’їзди. Їх цікавить наявність фінансових ресурсів, щоб ці гроші можна було відмити й розіпхати по кишенях.