Хоч скільки хитруй, на яких рахунках гроші накопичуй, а приходить час — і кожен починає ретельно підраховувати свою майбутню пенсію. Попри всі гіпотетичні альтернативи, реально запропонувати її може лише Пенсійний фонд. А наповнення його казни починається з того, наскільки вчасно і в якому обсязі кожен із нас зробить свій внесок. Теоретично, здавалося б, задачка дуже проста: що довше працюєш, що більше сплачуєш, то більшу пенсію і матимеш. Але...

Хоч скільки працюй —пенсія мінімальна

Пенсіонери ще жваво обговорюють пенсійні доплати, які отримали протягом двох останніх місяців. Комусь перепала додатково ціла сотня, а хтось не отримав і гривні. Чому так сталось, переважна частина пенсіонерів так і не розібралась до кінця. Люди старшого віку знову заговорили про зрівнялівку й нівелювання всіх колишніх заслуг, зарплат і важких років трудового стажу.

А в цифрах картина має такий вигляд. На початок червня середньомісячна зарплата в області зросла на 67 гривень, і тепер вона становить 915 гривень. До середньоукраїнського показника подоляни знову не дотягнули майже дві сотні гривень. Погодьтесь, за таких крихітних статків — це вагомі суми. Але переважна більшість мешканців краю не має і цього. З 427 тисяч пенсіонерів трохи менше двох третин так і не змогли заробити собі навіть на мінімальну, не те що на середню пенсію. Здається просто неймовірним, але назбирається чимало пенсіонерів, котрі за все трудове життя зуміли заробити лише по 200—300 гривень (!) на місяць. Виручає їх лише те, що законодавство не дозволяє платити пенсію, котра була б меншою від прожиткового мінімуму, тобто 706 гривень на місяць. Тож ПФ змушений підвести до цього рівня всіх.

Про те, чому кілька десятиліть тому аграрна Хмельниччина змогла заробити одні з найменших зарплат у державі, а тепер має і відповідні пенсії, уже говорено і писано чимало. Тепер, здавалося б, помилки минулого не повинні повторитись, але...

Для того, щоб новоспеченому пенсіонеру провести обрахунок пенсії з одиничним коефіцієнтом, тобто таким, котрий дав би змогу отримати хоча б прожитковий мінімум, у березні йому потрібно було заробити зарплату в 1864 гривні. Водночас, за даними статистики, середньомісячна зарплата на Хмельниччині була 1515 гривень. Таке співвідношення може дещо змінюватись, але вже протягом мало не десятка літ середні заробітки подолян на 20—30 відсотків менші від загальнодержавних. І це значить, що за існуючої пенсійної системи мінімальні пенсії для земляків закладені вже на багато років уперед.

Прикро, але в задачі відповідь виходить одна: хоч як працюй — на пенсію підеш із мінімумом?

Стаж пенсії не товариш?

Насправді останнє твердження дещо перебільшене. Декому все-таки вдається заробити на пенсію у два, а то й три рази більшу від мінімальної. Але ж при цьому й середній заробіток потрібно мати хоча б тисячі три гривень на місяць. Така сума в багатьох викликає лише посмішки.

Щоправда, останнім часом надзвичайно актуальною стали кампанії з повернення зарплатних боргів і з виведення заробітків з «тіні». На підтвердження того, що поза легальним оборотом, а, отже, і поза бюджетом та пенсійними внесками, крутяться суми, котрі дотягують ледь не до офіційно прийнятих бюджетів, різні контролюючі та перевіряючі органи називають чимало фактів. Але повернімось до статистики. На початку року тільки в десяти районах і містах області, включаючи і найбільші, від 35 до 50 відсотків страхувальників виплачували своїм працівникам мінімальну або меншу зарплату. В дванадцяти ця кількість «економних» роботодавців досягала вже мало не двох третин, а в двох районах сягнула до 76 відсотків.

Очевидно, що йдеться не про окремих порушників та злочинних неплатників (заради справедливості варто зауважити, що правоохоронці постійно борються із такими), а про масове явище. В гарячу спеку в природі багатьом рослинам тільки й вдається вижити завдяки животворній тіні. То чи не відбувається щось подібне й у нашій економіці? І чи справді, вибивши всі борги з неплатника, вдасться докорінно змінити ситуацію із наповненням бюджету та ПФ?

Сьогодні загальний борг до обласного ПФ становить близько 55 мільйонів гривень. Зарплатні борги за пару останніх місяців удалось зменшити на кілька мільйонів, і тепер вони не перебільшують 24 мільйонів гривень. Уявімо ідеальну ситуацію: з усіма ними нарешті покінчено. А що в результаті отримає пенсіонер? Адже сума ця становить близько восьмої частини місячної(!) потреби пенсійного фонду. Навіть якщо багаторічна наполеглива боротьба за неї всіх місцевих органів влади нарешті закінчиться, пенсійні перспективи все одно не проясняться.

Для багатьох невеликих промислових підприємств, аграрного сектору, дрібних підприємців ресурс підвищення заробітної плати, а відповідно — і збільшення всіх відрахувань, не такий уже й великий. Через це виникає ще один пенсійний парадокс: хоч би скільки років ти віддав би роботі, але через низький рівень заробітків отримати повноцінний стаж надзвичайно проблематично.

На цьому фоні розмови про збільшення пенсійного віку в багатьох викликають тільки роздратування. І справа навіть не в тому, що українці бояться не дожити до нового пенсійного віку. Як засвідчують цифри, на Хмельниччині близько сорока відсотків пенсіонерів становлять ті, хто перейшов сімдесятирічну межу. Проблема в іншому: великий трудовий стаж не гарантує забезпечену старість. То для чого трудитись більше й довше?

Пенсійна спокуса

І все-таки вона існує, та пенсійна спокуса, котра заохочує і до підвищення пенсійного віку, і до дуже сумлінних сплат до ПФ, і до чіткого фіксування всіх-всіх заробітків. Неважко здогадатись, що це — пенсія державного службовця чи тих щасливчиків, кому закон гарантує зовсім інші правила пенсійної гри. З’ясовується, для того, щоб їх дотримуватись, не потрібно жодних наказових чи каральних методів. Головне — стати учасником цієї гри.

Не бачу нічого поганого в тому, щоб хтось отримував на старості літ справді достойну пенсію. Кепсько те, що одне правило не розповсюджується на всіх. А це не тільки викликає соціальну напругу в суспільстві, а й виробляє певне ставлення до податків та обов’язків перед державою.

До кінця року з урахуванням нових пенсійних нарахувань потреби Хмельницького ПФ становитимуть близько шести мільярдів гривень, що майже на два мільярди більше, ніж торік. Половину цієї суми область очікуватиме від держбюджету. Іншу — мусить назбирати сама. Щоб пенсія і надалі виплачувалась вчасно, вишукуються всі можливі резерви. Вже порахували, що втрати від платників, котрі працюють на території області, але здійснюють відрахування за її межами, становлять близько шести мільйонів гривень. Якщо довести всю зарплату хоча б до мінімальної, це додасть ще вісім мільйонів. Коли змусити платити всіх «підприємців—спрощенців» — плюс вісім мільйонів. Додали навіть півмільйона несплачених штрафів та несплачені внески шестирічної давності. Але все це та ще й нинішні борги до бюджету обласного ПФ не дає разом і ста мільйонів гривень.

Навіть мобілізувавши всі ці резерви, важко вести розмову про суттєве збільшення пенсій. Та й державні дотації не зможуть докорінно виправити ситуацію, бо вони не безмежні.

Дехто вже тепер робить ставки на новий Податковий кодекс. Його й справді всі й давно чекають, і ПФ разом із всіма своїми підопічними насамперед зацікавлений, щоби державні доходи зростали. Можна по-різному оцінювати пропозиції про зростання одних ставок та зменшення інших. Але все це, як то мовиться, питання техніки. Важливо, щоб нові правила оподаткування та пенсійних відрахувань заохочували кожного з нас працювати чесно та відкрито. Головне — що ці правила не тільки відомі, але й успішно діють не тільки в інших країнах, а й у нас. Тепер треба зробити крок за кроком, щоб поширити їх на всіх.

На знімках: десятки подолян щодня навідуються до Управління Пенсійного фонду України у Хмельницькому; усі пенсійні питання хмельничани можуть вирішити у центрі обслуговування міського ПФ; Інформацію щодо накопичених пенсійних внесків кожен може отримати через спеціальні термінали.

Фото автора.