У Срібнянському районі, що на Чернігівщині, назріває... медична кадрова катастрофа
— За останні 14 років ми отримали для медиків одну квартиру та одну кімнату в гуртожитку, — каже головний лікар Срібнянської центральної районної лікарні Микола Діденко. — Наш район на 84 відсотки дотаційний. Усі гроші з бюджету йдуть на заробітну плату та захищені статті. У районі немає великих підприємств, які б допомогли розв’язати проблему з купівлею житла для лікарів. А тому нині їх 43 відсотки пенсійного або передпенсійного віку. Нам потрібні хірург, гінеколог, стоматолог, педіатр, рентгенолог, анестезіолог... Але без надання житла їхати у наш сільський район ніхто не хоче.
Не краща ситуація і в Менському районі. Тут бракує 39 лікарів різного профілю. За 20 років новосілля у новій квартирі не справив жоден медик. Нині троє молодих спеціалістів мешкають в орендованих помешканнях, а двоє — з родинами у пристосованому приміщенні у райлікарні.
За даними обласного управління охорони здоров’я, на Чернігівщині кількість медичних працівників, які потребують забезпечення житлом, становить 513 чоловік, з них 167 — у сільської місцевості. Для того, щоб створити належні соціально-побутові умови, забезпечити відповідний життєвий рівень медичних працівників та закріпити лікарів у районах, у 2006 році була розроблена обласна Програма забезпечення житлом працівників гуманітарної сфери у сільській місцевості на 2006-2010 роки, яка затверджена рішенням обласної ради від 18 вересня 2006 року.
Відтоді справа начебто зрушила з місця. Незважаючи на брак фінансів, усе ж за кошти обласного бюджету вже придбано десять квартир. Окрім того, до цієї справи залучене й фінансування з місцевих бюджетів. Зокрема, у 2006 році для лікарів із сільської місцевості куплено 6 помешкань, у 2007 році — 9, у 2008 році — 8. А найбільше у 2009 році. Тоді забезпечили житлом 15 медиків.
— Але це, звичайно, крапля у морі, — коментує згадане депутат Чернігівської обласної ради Юрій Солодько. — У Ніжинську центральну районну лікарню потрібно чимало фахівців, але ми не можемо запропонувати їм жодного житла.
Як на мене, у цьому питанні й можливостей області замало. Напевно, треба розв’язувати цю проблему на державному рівні гарантованим фінансуванням.
Семенівка — невеличкий райцентр, де практично нічого не будується.
— Але є багатоповерхівки з пустуючими квартирами, — розповідає головний лікар Семенівської ЦРЛ В’ячеслав Забелін. — Люди колись давно виїхали на заробітки, не повертаються, не платять комунальні послуги. Ми з допомогою прокуратури, депутатів, міської ради забираєм ці помешкання на баланс міста. І таким чином за останні роки отримали п’ять квартир для лікарів. Ось завдяки цьому маємо невропатолога Андрія Можара, інфекціоніста Людмилу Янченко. Молоді спеціалісти почали роботу у Семенівці з новосіль.
Як розповів керівник, він теж як депутат районної ради вжив немало організаційних заходів, аби кадрова проблема лікарів у віддаленому районі була розв’язана. Та цей позитивний приклад швидше виняток у медичній галузі області. Нині не забезпечені житлом у Сосницькій ЦРЛ 10 лікарів, Бахмацькій ЦРЛ — 6, Талалаївській ЦРЛ — 6, Городнянській ЦРЛ — 4. Усього на Придесенні загалом у безквартирному статусі перебувають у сільській місцевості 61 лікар, з них 38 — молоді спеціалісти.
Зрозуміло, самі медики згадану проблему не розв’яжуть самотужки. Потрібні додаткові зусилля виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, аби більшало лікарів-професіоналів на селі. Адже смертність у населених пунктах, кількість хворих зростає і від того, що селяни вчасно не отримують належної меддопомоги через елементарну відсутність лікарів-професіоналів.
Чернігівська область.
