Радивилів (колись Радзивилів, Червоноармійськ) на День Незалежності України відзначив своє 450-річчя.
Гордість тихого містечка
Свого часу Радивилів називали митними ворітьми для Волині. Ще раніше поселення уславилося тим, що сформувало загін, який обороняв українську землю у визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького.
Дало воно світові й чимало яскравих, талановитих особистостей: композитора Германа Жуковського, дипломата Миколу Гірса, мецената Мойсея Гінсбурга, олімпійського чемпіона з фристайлу Антона Кушніра... Свій слід в історії міста, заснованого віленським воєводою Миколаєм Радзивіллом (від чого, власне, й походить назва), залишили також письменники Григорій Сковорода, Іван Франко, Леся Українка, Ісак Бабель, Улас Самчук, військові та політичні діячі Михайло Кутузов, Мирон Тарнавський, Симон Петлюра, Тарас Бульба-Боровець, композитор Модест Левицький...
Власне, усі ці та інші достойні імена, визначальні події, які сягають глибиною у віки, зібрав під одну обкладинку письменник, журналіст та краєзнавець Володимир Ящук (на знімку), книжка якого «Радивилів у перегуках віків» щойно побачила світ.
— Тут зібрані дослідження за три десятки років моєї пошуково-краєзнавчої діяльності, пов’язаної з рідним містом, — зазначає автор. — Вивчаючи історичні документи, дізнаєшся багато нового і цікавого. Так вийшло і з письменником Оноре де Бальзаком. З’ясувалося, що він також бував у Радивилові, вів навіть тутешній щоденник подій... Віднайти ці записи в паризькому архіві допомогли французи українського походження. Прислали фотокопії мені, в Радивилові спільними зусиллями переклали ці записи українською мовою і з приємністю дізналися, наскільки Бальзак любив Радивилів, який для нього був тихим пристанищем на шляху до коханої людини — графині Евеліни Ганської.
Спорудив п’ятдесят будівель
Попри те, що в літопис Радивилова вписалося чимало сумних сторінок, як-от, приміром, розстріл фашистами під час Другої світової війни трьох тисяч осіб мирного населення, в багатовіковому розвитку міста проглядається одна прогресивна складова — що не десятиліття, що не століття, то Радивилів розширяв свої територіальні межи. Розбудовувався і нині розкинувся на площі майже в сім квадратних кілометрів, наповнився понад дванадцятьма тисячами мешканців.
— Коли вийду у місто і погляну довкола, бачу до півсотні споруд, до яких я як будівельник доклав своїх рук. Це школи, лікарні, Будинок культури, інші адмінприміщення, житлові будинки, — каже 85-річний корінний радивилівчанин Олег Козак. — Мало того, Радивилів розбудовував ще мій дід, зводячи в центрі міста костел. Добрим словом хочу згадати також колишнього керманича району Миколу Похільченка. Райцентр найактивніше розвивався при ньому — наприкінці минулого століття. Нині у Радивилові, на жаль, менші можливості й перспективи. Але, дякувати Богові, місто тримає свою марку.
Торік Радивилів офіційно посів перше місце в Україні за благоустроєм в категорії міст до 50 тисяч населення.
— При наявних можливостях та перепонах намагаємося робити наше місто гарнішим, привабливішим, — розповідає міський голова Радивилова Микола Карапетян. — Останнім часом заасфальтували кілька міських вулиць, благоустроїли місця відпочинку, центральну площу, реконструювали кінотеатр, надали нового вигляду дитсадку, зробили ремонти в житловому фонді. І це не лише заради ювілею — він мине, а зроблене залишиться для людей. Для медицини мрію поставити в нашій лікарні апарат з діалізу крові, бо багато людей у цьому мають потребу; необхідно відкрити другий дитсадок, бо нинішній не спроможний вмістити всіх діток; у центрі міста має стояти пам’ятник засновникові Радивилова. Врешті, таких задумів, проектів дуже багато. І при нашій спільній активності вони обов’язково будуть реалізовані.
Рівненська область.
Майбутнє Радивилова — вихованці дитсадка «Сонечко».
Фото Євгена ЦИМБАЛЮКА.
